Вінілові платівки ROSALÍA

Росалія Віла Тобелья народилася 25 вересня 1992 року в Каталонії й вивчилася на фламенко академічно — це рідкісний випадок, коли поп-виконавиця приходить у мейнстрим із професійною школою за спиною. Last.fm рахує їй близько 1,94 мільйона слухачів, і теги там показові: pop, spanish, flamenco, art pop.

Ваги тегів MusicBrainz розставлені ще різкіше: flamenco з вагою 5, reggaeton — 3, flamenco pop і latin pop — по 2. Тобто навіть у слухацькій свідомості вона не «латинська попзірка з фламенко-присмаком», а насамперед фламенко, яке дозволяє собі решту. У нас на полиці стоять дві її платівки, і вони показують дві крайні точки цієї логіки.

Як змінювалося звучання

«Motomami» 2022 року — момент, коли фламенко зустрілося з трепом і реггетоном напряму, без пом’якшення. Discogs так реліз і класифікує: жанрів одразу п’ять, стилів чотири — Trap, Flamenco, Bachata, Reggaeton, Alt-Pop. Такий набір у картці релізу зазвичай означає, що каталогізатори не змогли домовитися; тут це просто чесний опис.

«Lux» 2025 року йде в протилежний бік. Discogs прибирає з класифікації і трап, і реггетон, зате додає Classical. Альбом розбитий на чотири частини — Mov I, Mov II, Mov III і Mov IV, — і на вінілі кожна частина займає рівно одну сторону: сторона A це п’ять пісень першого руху, сторона B — чотири пісні другого, і так далі. Для платівки це не оформлення, а конструкція: сторона тут дорівнює частині твору.

Спільне в обох випадках — мова. Росалія співає іспанською й каталонською, і навіть у «Lux», де тексти супроводжуються англійськими перекладами на вкладеному постері, переклад лишається довідкою, а не версією для співу.

Що шукати на вінілі

Найцікавіше в наших двох позиціях те, що їх з різницею в три роки різала одна людина. У раннауті «Motomami +» стоїть «AL19658825481 (1) JN-H STERLING», у раннауті «Lux» — «AL19802943251 (4) JN-H STERLING –67138– III». JN-H це Джо Ніно-Гернес зі Sterling Sound; на «Lux» він указаний у кредитах прямо, з поміткою, що лак різали у нешвіллському відділенні студії.

Далі тиражі розходяться. «Motomami +» — американське видання Columbia на прозорому вінілі, подвійне, з розгортним конвертом, двостороннім постером 91,5 на 61 сантиметр і 16-сторінковим буклетом із текстами іспанською й англійською. У нашій картці позначено просто «Альбом», хоча Discogs фіксує його як Deluxe Edition, а комплектацію в опис ми не винесли — при замовленні на це варто зважати.

«Lux» надрукований у Європі на заводі Pallas у Німеччині, вініл crystal clear. Раннаути там зроблені трьома різними способами одночасно: п’ятизначний номер Pallas витиснуто штампом, слово STERLING нанесено машинним гравіюванням, решта дописана від руки. Конверт розгортний, із фактурою під зернисту шкіру, кожна платівка вкладена в прозорий пакет, постер має форму хреста. Пісенних кредитів на конверті немає взагалі — замість них надрукований лише лінк.

І головний практичний аргумент: три пісні «Lux» — «Focu ‘Ranni», «Jeanne» і «Novia Robot» — існують тільки на фізичних носіях. У стрімінгу їх немає. «Motomami +» теж не збігається зі звичайним альбомом: уся сторона D — це додатковий матеріал, від концертної «La Fama» до «Sakura», якої в базовому виданні не було.

З чого почати

Слухачеві, який хоче зрозуміти, за що її взагалі цінують, підійде «Motomami +»: 24 треки, сторони розкроєні рівно, по 15–16 хвилин кожна, і остання дає бонусний матеріал понад альбом.

Тому, хто шукає цільний твір, а не набір, логічніший «Lux» — з чотирма частинами по сторонах і трьома піснями, яких немає ніде, крім платівки. Судячи з Discogs, так думає не він один: 11,4 тисячі копій у колекціях і середні 4,8 при 1885 голосах.

Не готові починати з конкретного імені — подивіться Alternative Pop, де обидві платівки в нас і стоять, або Electronic: у класифікації обох релізів Discogs ставить Electronic першим рядком, і продюсерська робота тут справді ближча до електроніки, ніж до гітарного попу.