Born to Die (2012) досі не вилазить з Billboard 200: понад 650 тижнів у чарті. Це перший сольний жіночий альбом, що досяг такої цифри.
джерело: forbes.comВінілові платівки Lana Del Rey
Американська співачка з Нью-Йорка, авторка кінематографічного «сумного гламуру» з відсилками до старого Голлівуду й американської мрії. Одна з найвпливовіших поп-авторок 2010-х.
Альбом-прорив зі струнними й хіп-хоп битами: «Video Games» і «Summertime Sadness».
Камерний фолк-альбом про славу й втечу від неї: «Chemtrails over the Country Club» і «White Dress».
Повільний оркестровий альбом у дусі старого кіно: «High by the Beach» і «Honeymoon».
Довгий сповідальний альбом про родину й віру: «A&W» і «The Grants».
Особистий фортепіанний альбом: «Blue Banisters» і «Arcadia».
Камерний фолк-альбом про славу й втечу від неї: «Chemtrails over the Country Club» і «White Dress».
Шедевр, записаний із Джеком Антоноффом, — софт-рок і каліфорнійська лірика: «Mariners Apartment Complex» і «Venice Bitch».
Найсвітліший її альбом із гостями — The Weeknd, Стіві Нікс, A$AP Rocky: «Love» і «Lust for Life».
Повільний оркестровий альбом у дусі старого кіно: «High by the Beach» і «Honeymoon».
Тягучий гітарний нуар, спродюсований Деном Ауербахом із The Black Keys: «West Coast» і «Shades of Cool».
Альбом-прорив зі струнними й хіп-хоп битами: «Video Games» і «Summertime Sadness».
Спокен-ворд альбом: Лана читає власні вірші під музику Джека Антоноффа.
Міні-альбом-продовження Born to Die: «Ride» і «Cola».
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
У 2024-му Lana одружилася на луїзіанському болоті, де познайомилася з Джеремі Дюфреном, який водить болотні тури. Знімки з аеробота вона виклала в Instagram.
джерело: hola.comУ січні 2012-го виступ Lana на SNL розгромили в мережі. У Rolling Stone вона сама сказала, що нервує на сцені, а про цей проєкт ніхто не каже нічого доброго.
джерело: hollywoodreporter.comДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
Лана Дель Рей зробила ставку на естетику, якої в поп-музиці початку 2010-х не було: повільні темпи, кінематографічні струнні й тексти про американську міфологію. Її платівки купують не за окремі хіти, а за настрій, який тримається цілу сторону від початку до кінця. У нашому каталозі — тринадцять позицій, від дебютного Born to Die до останніх делюкс-видань.
Від Born to Die до кантрі-повороту
Born to Die (2012) з’явився одразу зі сформованим образом: барокові аранжування, біти в стилі трип-хопу й голос, який звучить наче з іншої епохи. Ultraviolence (2014) із Деном Ауербахом додав гітар і плівкової теплоти.
Найбільше визнання принесла Norman Fucking Rockwell! (2019), записана з Джеком Антоноффом: фортепіано, довгі форми, майже жодної електроніки. Далі — камерні Chemtrails over the Country Club і Blue Banisters, а потім експериментальна й уривчаста за формою Did You Know That There’s a Tunnel Under Ocean Blvd (2023).
Наступний альбом кілька разів змінював назву й дату — від Lasso до Stove; артистка пішла в бік кантрі та фолку, вже вийшли окремі сингли, але точної дати релізу досі немає. У каталозі Discogs її записи розкидані по indie pop, baroque pop і навіть experimental — жанрової одностайності тут немає, і наш напрямок Alternative Pop лише один із кількох можливих ярликів.
Що шукати на вінілі
Norman Fucking Rockwell! Найкраще зведений її альбом: багато простору, живе фортепіано й мінімум компресії — на вінілі це чути одразу.
Born to Die. Виходив у кількох варіантах, зокрема розширеною версією Paradise Edition; це найтиражніша її платівка. Репресинг, який зараз у продажу, друкували на заводі Optimal Media одразу для США та Європи — на корінці й задній обкладинці стоїть один каталожний номер (B0016425-01), а на етикетках і внутрішньому конверті — інший (06025 2793106 7). Синій внутрішній конверт містить текст пісень і фото на звороті. Лаковий диск для цього тиражу різали теж на Optimal Media — окремого мастеринг-інженера в кредитах реліза немає.
Ultraviolence. Записаний майже наживо, з гітарним фоном — найтепліший її альбом за звучанням. Наш делюкс-тираж (2LP, 180 грамів) писали в студії Дена Ауербаха Easy Eye Sound у Нашвіллі, зводили в Hot Rocks Studios, а мастеринг робили в Metropolis Studios у Лондоні; у виданні є ваучер на цифрове завантаження.
Кольорові й ексклюзивні тиражі. Майже кожен реліз має варіанти для окремих магазинів; вони швидко зникають і потім помітно дорожчають. Наше видання Ultraviolence — офіційний британський тираж (Discogs позначає його як country: UK).
Подвійні видання. Пізні альбоми довгі, тому виходять на двох дисках — це нормально й на звук впливає радше позитивно.
З чого почати
Якщо хочете знайому Лану — Born to Die. Той самий образ, за який її полюбили; у нашому каталозі це alternative pop.
Якщо цікавить найкраще — Norman Fucking Rockwell!. Альбом, який критики називають головним у її кар’єрі.
Якщо любите гітари — Ultraviolence. Найменш поп-орієнтована її платівка, ближча до дрім-попу, ніж до її ранніх записів.
З якого альбому Лани Дель Рей починати? +
З Born to Die (2012), якщо потрібні відомі пісні, або з Norman Fucking Rockwell! (2019), якщо цікавить її найсильніша робота. Обидва є в сучасних тиражах.
Коли вийде новий альбом? +
Офіційної дати немає. Реліз кілька разів переносили й перейменовували — від Lasso до Stove; кілька пісень уже вийшли синглами, а сама платівка орієнтована на кантрі-звучання.
Чи є різниця між американським і європейським тиражами Born to Die? +
Технічно ні — це той самий репресинг заводу Optimal Media, випущений одразу для США та Європи. Різниця лише в тому, який каталожний номер надрукований: на корінці й задній обкладинці — B0016425-01, а на етикетках і внутрішньому конверті — 06025 2793106 7.
Чи є сенс шукати ексклюзивні кольорові версії? +
Якщо ви колекціонуєте — так, вони виходять малими накладами й дорожчають. Для слухання різниці немає: музика й майстер у всіх варіантах ті самі. Це стосується і делюкс-тиражу Ultraviolence — 180-грамовий вініл і зведення однакові в кожному варіанті, різниться лише конверт або колір диска.












