Вінілові платівки Melanie Martinez

Мелані Мартінес народилася 28 квітня 1995 року в Асторії, район Квінз, і виросла в Болдвіні на Лонг-Айленді, у родині домініканського й пуерториканського походження. Широка публіка вперше побачила її 2012 року на американському шоу «Голос», куди вона прийшла з кавером на «Toxic» Брітні Спірс. Теги MusicBrainz дають їй indie pop, alternative pop і — окремим рядком — creepy pop. Останній тег придумали не критики, а слухачі, і він описує її точніше за перші два.

Як змінювалося звучання

«Cry Baby» 2015 року — концептуальний альбом про вигаданого персонажа, і кожна пісня в ньому епізод сюжету. Музично це поп із дитячими тембрами: іграшкове піаніно, музична шкатулка, семпли з дитячих майданчиків. Контраст між цим звуковим набором і текстами й дав ту саму «моторошну попсу».

«K-12» 2019 року розвинув ідею до кінця: альбом вийшов разом із повнометражним фільмом, який вона сама написала й зрежисувала. Продакшн тут щільніший і темніший, з’явилися важкі синтезатори й спотворений низ, а дитячі тембри відступили на другий план.

«Portals» 2023 року — розрив із попереднім циклом. Персонаж Cry Baby офіційно завершений, замість нього нова міфологія, і звучання пішло в бік альтернативного року й електроніки: більше гітари, менше поп-структури, тривалі інструментальні кінцівки.

У нашому каталозі вона лежить у напрямку Alternative Pop — це наша навігація. За тегами поруч стоять dark pop і art pop, і для «Portals» друга пара точніша. Деякі примірники «Portals» на прозорому диску з червоними розводами підписані вручну золотими або срібними чорнилами в куточку обкладинки.

Що шукати на вінілі

Весь її вініл у нас кольоровий і лімітований, іншого в цієї артистки практично й не буває — оформлення тут частина задуму, а не додаткова опція.

«K-12» є у двох різних тиражах, і обидва спліт-кольорові. Один — ніжно-рожевий з прозорим, другий — ніжно-рожевий з білим. Спліт означає, що платівка залита двома кольорами по половинах диска, і шов між ними проходить приблизно посередині сторони. Прозора половина шумить помітно більше за непрозору, тому в першому варіанті рівень фону змінюється до кінця сторони. У версії з білим цей перепад менший.

«Portals» іде на вініли з кривавими бризками, лімітованим тиражем. Бризки — це вкраплення другого кольору в основу, і кожен екземпляр виходить різним. Технологічно це найскладніший тип заливки, і в таких тиражах трохи частіше трапляється нерівна поверхня.

«Cry Baby» — єдиний подвійник у наборі, у перевиданні. Альбом довгий, тринадцять треків, і розкладка на чотири сторони тут виправдана хронометражем.

Загальна порада для всієї цієї добірки: кольорові преси варто мити перед першим прослуховуванням і зберігати в антистатичних конвертах. Барвник у пластиці зменшує його провідність, і статика на кольорових платівках накопичується швидше, ніж на чорних.

З чого почати

Якщо ви приходите за сюжетом, слухати треба «Cry Baby» і слухати підряд: альбом побудований як історія, і вирвані з нього треки втрачають половину сенсу.

Якщо цікавить найповніший авторський вислів — це «K-12», де музика й фільм задумувалися одночасно. Поруч на полиці природно опиняються сусіди по Alternative Pop.

Ну а тим, хто прийшов не за концепцією, а за звуком, більше підійде «Portals»: це найелектронніша її платівка, і від неї коротка дорога до Synth-Pop / Electro Pop.