Вінілові платівки Panic! At The Disco

Panic! At The Disco зібралися в Лас-Вегасі 2004 року — четверо друзів дитинства: Райан Росс, Спенсер Сміт, Брент Вілсон і Брендон Юрі. Гурт офіційно завершив існування 10 березня 2023 року. Між цими датами сталося те, що MusicBrainz зафіксував окремим тегом — «group turned solo project». Це рідкісна мітка, і вона тут головна: до кінця від гурту лишилася одна людина.

Як змінювалося звучання

Хронологія складу читається як послідовний відхід. Басист Брент Вілсон пішов у травні 2006-го, ще до другого альбому. Райан Росс, автор більшості ранніх текстів і музики, — у липні 2009-го разом із Джоном Вокером. Барабанщик і засновник Спенсер Сміт протримався до квітня 2015 року. Далі залишився Брендон Юрі, який на пізніх релізах узяв на себе і бас, і барабани, і клавіші.

Дебютний «A Fever You Can’t Sweat Out» 2005 року — суміш поп-панку з електронними вставками й театральними назвами треків завдовжки в речення. Теги дають pop punk вагою 9, і саме до цієї платівки мітка підходить найкраще.

«Pretty. Odd.» 2008 року — різкий і несподіваний розворот. Замість поп-панку тут духові, струнні й аранжування, відверто орієнтовані на британську музику шістдесятих. У тегах це відображено як baroque pop і chamber pop, і саме цей альбом більшість шанувальників називає найкращим, а більшість випадкових слухачів — найдивнішим.

«Death Of A Bachelor» 2016 року й «Pray For The Wicked» 2018-го записувалися вже фактично соло. Це поп із духовою секцією й естрадним вокалом, і рок там залишився лише як цитата. «Viva Las Vengeance» 2022 року — остання платівка перед закриттям. У нас вони в розділі Alternative Pop, і це наша навігація; для дебюту мітки Discogs говорять точніше.

Що шукати на вінілі

П’ять позицій у каталозі охоплюють усі три періоди гурту, і головне при виборі — розуміти, який саме період ви берете.

«A Fever You Can’t Sweat Out» і «Pretty. Odd.» ідуть перевиданнями. Це два найрізніші альбоми в дискографії, і той, хто взяв другий, розраховуючи на продовження першого, зазвичай залишається спантеличеним. Різниця між ними більша, ніж між різними гуртами.

«Death Of A Bachelor» і «Pray For The Wicked» — прості чорні видання. Обидва зведені гучно, за поп-стандартом свого часу, з великою кількістю компресії. Це не робить вініл безглуздим, але динамічної переваги над цифрою тут чекати не варто.

«Viva Las Vengeance» іде лімітованим тиражем на жовтому лимонадному вініли. Заливка тут світла й напівпрозора, а альбом навмисно записаний із живою ритм-секцією й меншою компресією, ніж попередні. Це найцікавіша позиція набору саме з погляду звуку.

З чого почати

Якщо вам потрібен гурт таким, яким його запам’ятали в середині нульових, беріть «A Fever You Can’t Sweat Out». Це дебют і найшвидша їхня платівка.

Якщо ж цікавить найнесподіваніше, що вони зробили, — «Pretty. Odd.». Це майже інший колектив, і слухати його треба без очікувань від першого альбому. Поруч логічно стають сусіди по Alternative Pop.

А тим, хто приходить за пізнім, естрадним звучанням із духовими, підійде «Pray For The Wicked» або «Viva Las Vengeance» — і від них дорога веде в Pop Rock, куди пізній період гурту вписується точніше.