Вінілові платівки My Chemical Romance

My Chemical Romance зібралися в Нью-Джерсі буквально через кілька днів після 11 вересня 2001 року — Джерард Вей потім казав, що саме той день змусив його кинути роботу ілюстратора й почати грати. Гурт проіснував до 2013-го, повернувся 2019-го, і за цей час встиг стати чимось більшим за музичний колектив: для цілого покоління це була естетика, форма одягу й спосіб пережити підлітковий вік.

Як змінювався звук

Дебютний I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love (2002) — сирий пост-хардкор із криком і поганим записом. Three Cheers For Sweet Revenge (2004) знаходить формулу: швидкі гітари, театральність, сюжет про двох закоханих убивць. The Black Parade (2006) перетворює це на рок-оперу з духовим оркестром, персонажем на ім’я Пацієнт і чіткою драматургією — саме він зробив гурт стадіонним. Danger Days (2010) розвертається в яскравий поп-панк із коміксовою фантастикою, і після нього гурт розпався.

У нашому каталозі вони стоять у напрямку Punk. Бази даних ставлять їм emo, pop punk і alternative rock — усі три ближчі до суті, але полиця відповідає на питання, поруч із чим їх шукати.

«The Black Parade Is Dead!» (2019) — концертний документ, і кредити на Discogs це підкреслюють: серед них не лише музиканти, а й директор освітлення Ітан Веббер, інженер моніторів Айвен Ортіс і інженер FOH (звук у залі) Дейв Рупш — ролі, які на студійних платівках просто не трапляються. Такий склад кредитів — прямий доказ того, що це не студійний реліз із концертними вставками, а повноцінний запис живого шоу.

Збірник «May Death Never Stop You» (2024) не йде хронологічно: відкриває його «Fake Your Death» — окремий сингл 2014 року, випущений уже після розпаду гурту, а не пісня з жодного студійного альбому. Натомість завершується платівка трьома демо-версіями ранніх пісень — «Skylines And Turnstiles», «Knives/Sorrow» і «Cubicles», які раніше існували лише як аматорські записи, а тут вперше вийшли офіційно на вінілі.

Права на пісні «Three Cheers For Sweet Revenge» видані через видавничу компанію з промовистою назвою — Blow The Doors Off The Jersey Shore Music, Inc. (BMI), зареєстровану самим гуртом; мастерингом тиражу займалася студія Precision Mastering у Голлівуді, а записувався альбом у Bay 7 Studios та Sparky Dark Studio в Каліфорнії.

Що шукати на вінілі

The Black Parade видається подвійником, і це не рішення лейбла заради ціни: альбом іде майже годину, а його головні треки побудовані на контрасті між тихим фортепіано й повною стіною гітар. Чотири сторони дозволяють зберегти цей розмах.

Обережно з The Black Parade Is Dead! — це концертний альбом, а не студійний. Назва схожа, оформлення теж, і плутають їх постійно. May Death Never Stop You — збірка з рідкісним матеріалом і демо, теж не альбом.

Three Cheers For Sweet Revenge і Danger Days виходять на одній платівці. Ранні тиражі Reprise середини нульових на ринку рідкісні: гурт тоді видавали передусім на CD, і вінілові наклади були малими.

З чого почати

The Black Parade — очевидний вибір і найвідоміша річ гурту. Але в нас частіше забирають Three Cheers For Sweet Revenge, і це логічно: він коротший, швидший і не вимагає слухати альбом цілком як історію. Danger Days підійде тим, кому потрібен світлий і мелодійний бік гурту без похоронної естетики.

Далі: Punk — наша полиця, і Alternative Rock, куди веде пізній період.