Вінілові платівки Jamiroquai

Jamiroquai зібралися в Лондоні 1992 року, і за тридцять з гаком років через гурт пройшло щонайменше півтора десятка музикантів. Незмінним лишався один — вокаліст Джей Кей. Теги MusicBrainz дають вагу 11 для acid jazz і 6 для funk, а далі рівними одиницями йдуть disco, house і r&b. Це рідкісний випадок, коли теги описують не суперечку, а справжню еволюцію: гурт справді пройшов усі ці стани по черзі.

Як змінювалося звучання

Перший період — ейсид-джаз у чистому вигляді. «Emergency On Planet Earth» 1993 року записувався для незалежного лейбла Acid Jazz Records, і звучить він відповідно: живий духовий секцією, довгі інструментальні розділи, тексти про екологію та соціальну несправедливість. Тут же грає Волліс Б’юкенен, учасник складу з 1992 по 2001 рік, чия партія диджеріду стала фірмовим тембром раннього гурту.

Другий період почався з переходом на Sony. «Travelling Without Moving» 1996 року — це вже фанк із поп-структурою, і саме тоді до складу входить басист Стюарт Зендер, який пропрацював з 1993 по 1998 рік. Його манера гри визначила звучання найуспішнішого періоду гурту сильніше за будь-що інше.

«Synkronized» 1999 року записувався вже без Зендера й помітно жорсткіший. З 1998 по 2003 рік бас вів Нік Файф, а клавішник і співавтор Тобі Сміт, який був у складі з 1992-го, пішов 2002-го.

Далі — «A Funk Odyssey» 2001 року, найелектронніша їхня платівка, де живий фанк починає ділити місце з програмованим бітом, і «Dynamite» 2005-го. Постійними в цей час залишаються барабанщик Деррік Маккензі, у складі з 1993 року, і перкусіоніст Сола Акінгбола, з 1996-го. На сайті ми поставили їх у розділ Funk, і це рішення нашої навігації; за класифікацією Discogs більшість релізів проходять як acid jazz.

Що шукати на вінілі

Практично весь Jamiroquai у нас — подвійники, і причина в довжині: їхні альбоми регулярно перевалюють за сімдесят хвилин. Одинарний виняток — «Synkronized» у розкладній обкладинці на 180 грамах, і це найкоротший їхній альбом.

Окремої уваги вартий «Emergency On Planet Earth», який є у двох варіантах. Простіше перевидання і ювілейне видання до тридцятиліття на прозорому вініли, 180 грамів, спеціальне видання. Прозорий вініл — найшумніший з усіх кольорових варіантів, бо в ньому немає сажі, яка в чорному працює не тільки барвником, а й антистатиком. Для дебютного альбому з довгими тихими вступами духових це помітно; ювілейний тираж варто брати, якщо важливе оформлення, а не абсолютна тиша канавки.

«Dynamite» також у двох виданнях — простому і лімітованому в розкладній обкладинці. Матеріал однаковий, різниця в поліграфії й накладі.

«Travelling Without Moving» іде подвійником на 180 грамах. Це та платівка, де бас Зендера несе основне навантаження, тому широка канавка тут працює на справу, а не на маркетинг.

З чого почати

Класичний вхід — «Travelling Without Moving». Це найвідоміші пісні гурту й найзбалансованіше зведення, де живі інструменти ще на першому плані.

Тим, кого цікавить не хіт, а сцена, з якої гурт вийшов, потрібен «Emergency On Planet Earth» — лондонський ейсид-джаз початку дев’яностих у майже недоторканому вигляді. Далі природно рухатися до сусідів по Funk.

Ну а слухачам, які приходять із танцювального боку, більше підійде «A Funk Odyssey»: там уже помітна електроніка й пряма бочка, і від цієї платівки коротка дорога до R&B / Neo-Soul.