Вінілові платівки Evanescence

Evanescence виросли з дуету двох підлітків з Літл-Рока: Емі Лі за фортепіано і Бен Муді з гітарою. До виходу першого альбому вони кілька років розсилали демо й грали на місцевих майданчиках, а коли Fallen нарешті вийшов 2003 року, він розійшовся такими накладами, яких важка сцена того часу не бачила. Муді пішов з гурту просто посеред першого ж світового туру, і з того часу Evanescence — це фактично Емі Лі й музиканти навколо неї.

Як змінювався звук

Fallen (2003) побудований на контрасті: класичне фортепіано й академічний вокал поверх щільних гітар і семплів. The Open Door (2006) звучить складніше й особистіше, з більшою кількістю оркестрових шарів. Evanescence (2011) найважчий за гітарами. Synthesis (2017) — окрема історія: старі пісні, перезаписані з симфонічним оркестром і електронікою, без гітар узагалі. The Bitter Truth (2021) повертає гурт до прямого важкого звучання.

Ми тримаємо цей матеріал у напрямку Alternative Metal. Discogs додає gothic metal і symphonic rock — і друга мітка пояснює, чому Evanescence слухають ті, хто метал загалом обходить стороною.

На тираж Fallen, який зараз лежить у каталозі окремою платівкою, зведення 2003 року доводили заново для перевидання: продюсер Дейв Фортман, який працював над оригінальним альбомом, разом з Джеєм Баумґарднером звів матеріал під новий мастеринг. Пресували цей тираж на GZ Media в Чехії, а виробництво й дистрибуцію на американському ринку веде Pirates Press спільно з Concord Music Group — тобто права на бренд Fallen давно й остаточно розійшлися між студійним лейблом і окремою дистрибуційною компанією. Є практична деталь для тих, хто звертає увагу на раннаут: у базовому варіанті цього видання серійні номери на платівці стоять штампом, але існує окремий варіант тієї самої каталожної позиції, де ті самі позначки — «#65» і «#66» — вигравірувані лазером, а не проштамповані. Це два фізично різні тиражі одного релізу, і зовні коробки їх не відрізнити. У комплекті — друкований внутрішній конверт із текстами пісень, а на самій обкладинці позначено лише «Made in the EU» без вказівки на конкретну країну виробництва.

Що шукати на вінілі

Одна деталь, яку варто знати про головну пісню: чоловічий вокал у «Bring Me To Life» з’явився не за задумом гурту. Лейбл наполіг додати реп-вставку сторонньої людини, побоюючись, що жіночий голос сам по собі не пройде на радіо. Емі Лі публічно говорила, що це рішення їй нав’язали. На всіх виданнях альбому пісня звучить саме в тій версії.

Fallen у каталозі є у двох варіантах — на одній платівці й подвійним ремастером на 180 грамах. Альбом короткий, тому подвійник тут дає не більше матеріалу, а вільнішу нарізку: більше місця під канавку і, відповідно, більший запас рівня на щільних гітарних ділянках.

The Bitter Truth виданий подвійником через довжину — там більш ніж година матеріалу.

З чого почати

Fallen — очевидний і найпродаваніший вибір у нас, з великим відривом: це той альбом, за яким гурт знають. The Open Door підійде тим, хто хоче почути Емі Лі без тиску лейбла, у складнішому й темнішому матеріалі. The Bitter Truth — вибір для тих, кому потрібен сучасний гурт, а не спогади про двохтисячні.

Поруч: Alternative Metal — наша полиця, і Gothic, куди веде фортепіанна й оркестрова сторона гурту.