Вінілові платівки Dropkick Murphys

Dropkick Murphys зібралися в Бостоні 1996 року і за майже тридцять років не змінили головного: це панк, у якому волинка й мандоліна не прикраса, а повноправні інструменти. У нашому каталозі сім платівок, і вони діляться на дві дуже різні половини — електричну і акустичну. Різницю варто розуміти до покупки, бо на обкладинках вона ніяк не позначена.

This Machine Still Kills Fascists 2022 року і Okemah Rising 2023-го записані на тексти Вуді Гатрі, які родина передала гурту з архіву, і зроблені майже без електрогітар. Якщо ви йдете по енергії Shipping Up To Boston, ці дві платівки вас здивують — вони тихі.

Від підвального панку до вуличних гімнів

Перші роки гурту — це прямолінійний вуличний панк із того ж середовища, що й американський хардкор. Кельтський поворот почався тоді, коли до складу підтягнули волинку, акордеон і мандоліну, а тексти розвернулися до історії ірландських заробітчан у Новій Англії: профспілки, порти, бійки, похорони. Останнє дало гурту репутацію, яку вони жодного разу не намагалися пом’якшити.

Середина двохтисячних була їхнім найгучнішим періодом. The Meanest Of Times 2007 року вийшов у той момент, коли гурт грав уже на великих майданчиках, і на вінілі він у нас представлений оригінальним двоплатівковим виданням на 180 грамів, а не сучасним перевиданням. Signed And Sealed In Blood 2013 року закріпив формулу: короткі пісні, хорові приспіви, темп на межі.

Далі почалося цікавіше. 11 Short Stories Of Pain & Glory 2017 року писали в студії Sonic Ranch на кордоні з Мексикою, і це найспокійніший їхній електричний альбом. Turn Up That Dial 2021 року повернув швидкість. А два наступні релізи гурт зробив разом із дочкою Вуді Гатрі, записавши This Machine Still Kills Fascists у The Church Studio в Талсі — тій самій студії, яку колись побудував Леон Расселл. Okemah Rising названо на честь містечка в Оклахомі, де Гатрі народився.

Що шукати на вінілі

Перше, на що варто дивитися в нашому каталозі: 11 Short Stories Of Pain & Glory лежить у двох варіантах. Один — стандартне видання на чорному вінілі, другий — у розкладній обкладинці. Матеріал той самий, різниця в упаковці й у тому, що до стандартного видання клали картку з кодом на завантаження і складений плакат.

У самому виданні є курйоз, який колекціонери фіксують окремо: на звороті обкладинки друга сторона позначена як SIDE B там, де за порядком мала б стояти інша позначка. Це не брак пресу, а помилка друку, і на звучанні вона не позначається.

This Machine Still Kills Fascists зроблений найакуратніше з усього: зведення на Kingsize Soundlabs, мастеринг в Elysian Masters, прес на польському Takt Direct. У базі Discogs у нього 4.51 при більш ніж тисячі трьохстах власниках — для платівки, якій кілька років, це високо. Каталожний номер там, до речі, розбігається: на стікері й корінці стоїть DLM002LP, а на етикетках DLM-002.

The Meanest Of Times варто брати тим, хто принципово хоче прес свого часу, а не сучасну допечатку — це видання 2007 року на власному лейблі гурту Born & Bred.

З чого почати

Найкоротший шлях усередину — Signed And Sealed In Blood. Тридцять шість хвилин, жодної провисаючої пісні, весь набір фірмових прийомів одразу.

Хочете почути, як гурт звучить, коли не поспішає, — 11 Short Stories Of Pain & Glory. Цей альбом і критики зустріли найтепліше.

А якщо вам цікава та сама історія про робітничі пісні, з’якої гурт виріс, — беріть Okemah Rising і слухайте його як окремий проєкт, а не як черговий альбом.

Поруч у каталозі варто подивитися панк і, заради акустичної половини дискографії, кантрі та фолк.