Вінілові платівки Blondie

Blondie почалися 1974 року в Нью-Йорку з Деббі Гаррі та Кріса Стайна і виросли на тій самій сцені, що й американський панк. Але панк-гуртом вони не залишилися жодного сезону: у їхніх альбомах диско сусідить із павер-попом, репом і карибськими ритмами. Теги MusicBrainz це фіксують прямо — new wave з великим відривом, далі disco, rock, pop і power pop майже врівень. Саме через цю всеїдність Blondie слухають люди, які між собою не мають нічого спільного.

Як змінювалося звучання гурту

«Plastic Letters» 1977 року — ще майже клубна платівка: тонкий продакшн Роба Фрімана, гострі гітари, органна Farfisa Джиммі Дестрі. За рік «Parallel Lines» перевернув усе: продюсер Майк Чепмен вичистив звук до поп-точності, і саме там з’явилися «Heart Of Glass» та «One Way Or Another». Далі гурт пішов у диско й регі, після довгої паузи повернувся у 1999-му, а «Pollinator» 2017 року зібрав навколо Гаррі молодших авторів — від Джонні Марра до Charli XCX. Голос Гаррі при цьому змінився менше, ніж усе решта навколо нього. Наше видання «Parallel Lines» — європейський тираж 2015 року, і в кредитах Discogs видно нестиковку, типову для великих лейблів: фонографічні права (℗) належать Capitol Records, а авторські (©) — вже каталогу Chrysalis, тобто права на сам запис і права на пісні розійшлися між різними структурами того самого концерну. Записували альбом у нью-йоркській Record Plant, зводили — у Forum Studio, а саме цей пресинг мастерив Стів Голл на MCA Whitney Recording Studios; тираж друкував завод MPO. До вінілу докладено ваучер на завантаження MP3-версії альбому — деталь, яку варто перевірити в конверті, якщо купуєте не в нас. І ще цікавинка з нотаток: пісня «I’m Gonna Love You Too» на платівці — не оригінал Blondie, а кавер, і права на видання пісень розписані навіть потрековано між кількома видавництвами.

Що шукати на вінілі

У нас чотири платівки, і вони з двох різних епох перевидань. «Parallel Lines» і «Plastic Letters» — серія Chrysalis 2015 року, обидві 180 грамів, обидві з ваучером на цифрову копію. «Plastic Letters» друкували на французькому заводі MPO — це видно в кредитах преса. У «Parallel Lines» на звороті стоїть Made in the EU, а фонограма формально належить Capitol Records з 1978 року, тоді як каталог — Chrysalis; на конверті ці два рядки стоять поруч і збивають з пантелику, хоча жодної підміни тут немає.

«Pollinator» 2017 року — важкий вініл BMG: мастеринг і різання лаку робили в Sterling Sound, пресували на Optimal Media в Німеччині, обкладинку малювали студії Шепарда Фейрі. А от «Vivir En La Habana» варто назвати чесно: це не студійний альбом, а концертний запис із гаванського театру Mella, зведений у Studio E і зроблений у Німеччині. Наше видання — жовтий лімітований перепрес 2022 року з друкованим внутрішнім конвертом. Платівка коротка і дуже специфічна; купувати її як «черговий альбом Blondie» не варто.

З чого почати

Перший вибір очевидний і не соромний: «Parallel Lines». Це той випадок, коли найпопулярніша платівка гурту справді найкраща. Другим кроком беріть «Plastic Letters» — почуєте, з чого саме Чепмен зробив хіт-машину. «Pollinator» має сенс, якщо вам цікавий пізній гурт, а не музейний. «Vivir En La Habana» — для тих, хто вже має все попереднє.

Основна прописка гурту в нас — нова хвиля, і для всіх чотирьох платівок вона робоча. Проте коріння Blondie лежить у нью-йоркському панку, і колекцію логічно добудовувати саме звідти.