Вінілові платівки AC/DC

Наша трійка платівок AC/DC охоплює найдраматичніший відрізок історії гурту: «High Voltage» (міжнародна версія 1976 року — по суті збірка з двох австралійських альбомів), «Highway To Hell» (1979, останній студійний альбом з Бон Скоттом за мікрофоном) і «Back In Black» (1980, перший запис із новим вокалістом Браяном Джонсоном, випущений через кілька місяців після смерті Скотта).

Як мінявся звук — від австралійського збірника до світового тріумфу

«High Voltage», яку ми продаємо як міжнародне видання, — це не той альбом 1975 року, що виходив лише в Австралії: за нотатками Discogs, міжнародна версія вийшла 28 вересня 1976-го й зібрала матеріал із двох різних австралійських платівок. Продюсерами цього раннього матеріалу були Гаррі Ванда і Джордж Янг — сам Джордж доводиться старшим братом гітаристам Ангусу і Малкольму Янг, і саме ця продюсерська пара визначила ранній, ще сирий концертний звук гурту. До «Highway To Hell» (1979) продюсера змінили на Роберта Джона «Матта» Ланге, і це останній альбом, записаний із Бон Скоттом: вокаліст помер у лютому 1980-го. «Back In Black», який вийшов усього за кілька місяців потому, — це вже інший гурт: новий вокаліст Браян Джонсон, і платівка, яку вважають однією з найпродаваніших в історії рок-музики.

Що шукати на вінілі

«High Voltage» і «Back In Black» об’єднує одна деталь у кредитах: обидва перевидання ремастерував Джордж Маріно на Sterling Sound із оригінальних майстер-стрічок — той самий інженер працював над альбомами, розділеними чотирма роками запису. У «Back In Black» є ще одна дрібниця з кредитів: дизайн буклету перевидання підписаний студією SMAY Vision, яка спеціалізується саме на оформленні перевидань класичного рок-каталогу. Наш тираж «High Voltage» — репрес 2009 року, і за нотатками Discogs його відрізняють від європейського видання 2003-го конкретні деталі: інші логотипи лейблів на конверті й етикетці, інший код лейбла, відсутність наліпки-«хайпстикера» на лицьовій стороні — усе це видно і в самому раннауті платівки. Пресували цей конкретний тираж на заводі Optimal Media Production у Німеччині. З «Highway To Hell» складніше: наше видання 2009 року несе на задній стороні італійську наклейку від Sony Music Italy з написом «DEST. VENDITA / NOLEG. VIETATO» («для продажу, прокат заборонено»), але окремих кредитів мастерингу чи преса для цього конкретного тиражу Discogs не фіксує — рідкісний випадок, коли візуальна деталь є, а виробнича історія в базі просто не задокументована — чесніше визнати цю прогалину, ніж вигадувати завод чи інженера.

З чого почати

Тим, хто хоче почути гурт іще до світової слави, підійде «High Voltage» — запис із Бон Скоттом за мікрофоном і продюсерським підходом Ванди й Янга, ближчим до концертного, ніж студійного звучання; такі платівки і формують наш розділ хард-рок. Шанувальникам класичного, впізнаваного AC/DC підійде «Highway To Hell» — останній альбом класичного складу з Бон Скоттом. А «Back In Black» варто брати тим, хто хоче зрозуміти, чому цей альбом досі згадують у розділі золота епоха рок-музики — саме тут гурт уперше звучить із Джонсоном, і це вже інша, важча за «High Voltage» сторінка.