Вінілові платівки Duran Duran

Дюран Дюран — це ім’я лиходія з «Барбарелли» Роже Вадима, і гурт узяв його в Бірмінгемі 1978 року, коли ще не мав ні постійного вокаліста, ні уявлення, що з цього вийде. Склад зібрався до 1980-го, а ярлик «нових романтиків» приклеївся так міцно, що досі заважає слухати: за макіяжем, яхтами й кліпами легко не почути, що ритм-секція тут працює ближче до фанку, ніж до поп-музики свого десятиліття.

Як змінювалося звучання

Дебютний альбом 1981 року продюсував Колін Терстон, він же був за пультом як інженер. Discogs описує платівку одним словом — New Wave. Синтезатори Ніка Роудса тут ще тонкі й різкі, а несуча конструкція пісень — бас Джона Тейлора, який грає не фундамент, а окрему мелодію.

Rio 1982 року записував той самий Терстон, але звучання розширилося: Discogs ставить релізу відразу три позначки — Pop Rock, Synth-pop і New Wave, і жодна з них не зайва. Через рік Seven And The Ragged Tiger писали в роз’їздах між Європою, Австралією та Карибами, і це чути: платівка щільніша й студійніша за попередні, аранжування переускладнені там, де раніше вистачало одного гітарного риффу.

Далі склад почав розсипатися. Енді Тейлор пішов 1985-го, повернувся аж 2001-го й витримав п’ять років. Найдовше гітару в гурті тримав не хтось із засновників, а Воррен Куккурулло — з 1989 по 2001 рік, дванадцять сезонів; за барабанами на початку дев’яностих два роки сидів Стерлінг Кемпбелл. Ядром лишалися Ле Бон і Роудс — вони не виходили зі складу жодного разу.

Що шукати на вінілі

Три альбоми, що є в нашому каталозі, — це одна серія перевидань Parlophone 2024 року, і зроблені вони однаково. Лак різали в Abbey Road Studios, про що прямо повідомляє наліпка на плівці; пресує GZ Media, на звороті конверта стоїть напис про виробництво в Чехії. У Seven And The Ragged Tiger під правим краєм звороту надруковано заводський код SP2401GZ, а раннаути на цьому пресі не гравіровані від руки, а відштамповані — ознака машинної партії, а не малосерійного різання.

Відрізняється комплектація. Rio приїхав у конверті з тисненою текстурою і з внутрішнім конвертом із вирубкою, ремастер підписав Стів Рук. Дебютний альбом отримав сріблястий тиснений друк на лицьовому боці, а на етикетці зберегли старий каталожний номер EMC 3372 — той самий, що стояв на британському оригіналі 1981 року. Оцінки колекціонерів на Discogs у трьох пресів різні: Rio — 4,64 при 362 голосах, Seven And The Ragged Tiger — 4,55 при 102, дебют — 4,45 при 120.

На практиці це означає от що. Якщо потрібен передбачуваний результат, беріть Rio: його переслухала найбільша кількість людей і претензій до різання майже немає. Якщо ж хочеться саме предмета на полицю, дебют із тисненням виглядає дорожче, ніж коштує.

З чого почати

Тим, хто приходить від кліпів MTV і хоче впізнавані пісні з першої голки, потрібен Rio. Тим, кому цікаво, звідки взявся цей звук, — дебютний альбом: там менше лаку і більше нервів. Seven And The Ragged Tiger має сенс брати третім, коли вже є з чим порівнювати, інакше його щільність сприймається просто як гучність.

У каталозі гурт стоїть у напрямку Synth-Pop / Electro Pop, хоча за духом він так само належить до New Wave — обидві полиці варто пройти, якщо шукаєте сусідів по звучанню.