Вінілові платівки Sigur Rós

Sigur Rós зібралися в Рейк’явіку на початку 1994 року і майже одразу почали робити те, чого від ісландської групи не чекали: повільні композиції на десять хвилин, смичок замість медіатора на гітарі й вокал мовою, якої не існує. Слухачів у них зараз близько 2,5 мільйона за Last.fm — при тому що більшість їхніх текстів неможливо перекласти навіть ісландцеві.

MusicBrainz дає їм post-rock як головну мітку з великим відривом, а далі ambient, dream pop і art pop приблизно нарівні. Це чесний опис: гурт ніколи не тримався одного регістру.

Як змінювалося звучання

Альбом «( )» 2002 року — крайня точка мінімалізму. Вісім треків без назв, платівка, яку самі учасники між собою називали «Svigaplatan», тобто «дужкова». Насправді назви існують, просто не надруковані: перша річ у групі зветься «Vaka» — на честь доньки барабанщика Оррі. Перша половина платівки світла, друга похмура, і між ними в оригіналі стоїть тиша.

«Valtari» 2012-го — це вже майже не рок: вісім речей, де фортепіано й струнні витісняють ритм-секцію, а фінальний «Fjögur Píanó» тримається на одному повторюваному мотиві. Discogs класифікує реліз як post rock, experimental і ambient одночасно.

«Kveikur» 2013-го — різкий розворот у бік важкого: спотворений бас, ударні на передньому плані, до звичних міток додається shoegaze і alternative rock. Зводили платівку втрьох — Алекс Сомерс, Річ Кості й Кріс Кейсіч, і чути, що зводили її голосно.

Що шукати на вінілі

Три перевидання, що є в нас, зроблені трьома різними інженерами на трьох різних заводах, і це відчутно.

«( )» 2020 року пресували на Optimal Media, лак різав Саймон Дейві в лондонській The Exchange — його ім’я вибито в раннауті всіх чотирьох сторін як SIMON – THE EXCHANGE, а поруч стоїть матриця XLLP 611, номер оригінального видання на XL. Конверт картонний, з висічкою у формі дужок і лаковим тисненням тих самих дужок на обох боках обох внутрішніх пакетів. Рейтинг 4,54 при 247 голосах.

«Valtari» 2021 року — американський прес, мастеринг Теда Дженсена в Sterling Sound. Тут є деталь, яку варто знати заздалегідь: у кінці сторони B стоїть замкнена канавка. Голка не піде на схід сама, її треба знімати руками — це задумано, а не дефект пресу. Оцінка 4,77 при 56 голосах.

«Kveikur» 2023-го — найважчий фізично: heavyweight-вініл, пресований на Pallas, лак різав Даніель Крігер у SST GmbH, мастеринг знову Тед Дженсен. У цього перевидання є плутанина в історії: частину чорних копій без арт-картки помилково продавали як RSD-видання на сірчано-жовтому вінілі за місяці до офіційної дати 6 жовтня 2023 року. Якщо вам пропонують «жовтий Kveikur» за ціною чорного — перевірте сам диск, а не стикер. Рейтинг у чорної версії найвищий у трійці: 4,84, щоправда всього при 31 голосі.

З чого почати

Для першого знайомства найкраще працює «( )»: він найбільш безкомпромісний і одразу показує, чи ваша це історія взагалі. Далі логічно дивитися розділ Shoegaze / Dream Pop, куди віднесені всі їхні позиції в нас.

Тим, хто прийшов від фортепіано й струнних, а не від гітар, більше підійде «Valtari» — і поряд варто подивитися Неокласику, там працює та сама логіка довгої форми без ритму.

Окремо стоїть «Kveikur»: це єдина їхня платівка, яку можна ставити гучно з першої секунди, без двадцяти хвилин розігріву. Тим, хто не любить довгих вступів, варто починати з неї.