Вінілові платівки Röyksopp

Röyksopp — норвезький дует із Тромсе, міста за полярним колом, який працює з 1998 року. Свейн Берге і Турб’єрн Брунтланн — обидва в складі від самого початку, і за чверть століття тут не змінилося нічого. Теги MusicBrainz дають electronic вагою 12, далі downtempo, electronica, electropop, indietronica, synth-pop і trip hop — набір, який точно описує гурт, що ніколи не тримався одного стилю довше за альбом.

Як змінювалося звучання

Ранній період — це даунтемпо в чистому вигляді: повільні темпи, аналогові тембри, мелодія важливіша за біт. Саме звідси тег trip hop, який у сучасній їхній музиці вже не знайти.

Далі дует пішов у бік поп-структури й запрошених вокалісток. Це не зміна жанру, а зміна ролі: замість інструментальних п’єс з’явилися пісні, де електроніка працює аранжуванням.

«Senior» 2010 року стоїть окремо — це навмисно інструментальна, тиха платівка, задумана як протилежність попередній. Далі був період, коли дует заявив про відмову від альбомного формату взагалі.

Повернення сталося 2022 року й одразу трьома платівками: «Profound Mysteries», «Profound Mysteries II» і «Profound Mysteries III» вийшли за один рік. Це не трилогія в звичному сенсі, а один масив матеріалу, розділений на три випуски.

Що шукати на вінілі

Тут перед покупкою треба розібратися в арифметиці, інакше легко купити те саме двічі.

У каталозі чотири позиції, пов’язані з «Profound Mysteries». Три з них — окремі подвійники, по одному на кожну частину. Четверта — бокс на шість платівок, і в ньому лежать усі три подвійники разом. Тобто бокс не додає нового матеріалу, він замінює всі три.

Бокс при цьому зроблений як колекційна річ: нумерований лімітований тираж, картонний футляр із висічкою, книжка на тридцять дві сторінки. Мастеринг робили в лондонській студії The Exchange, друкували на Packaged Sounds. Одна деталь, яку варто знати колекціонерам: номер стоїть на самому боксі, а обкладинки окремих альбомів усередині нього не нумеровані — на відміну від тих, що продавалися поодинці.

«The Inevitable End» іде трьома платівками на фіолетовому вініли, «True Electric» — теж трьома, лімітованим тиражем. Три диски під один альбом тут не забаганка: у цієї музики довгий безперервний низ, і на тісній канавці він втрачає глибину до кінця сторони.

«Senior» — помаранчевий лімітований тираж і найтихіша платівка в наборі. Кольорова заливка на такому матеріалі помітніша, ніж на решті: там, де майже немає бита, поверхневий шум виходить на перший план.

Дві деталі про нумерацію, які варто знати до покупки. «Senior» — гейтфолд, тираж обмежений трьома тисячами нумерованих примірників, надрукований на Optimal Media в Німеччині, мастеринг у The Exchange. Тут усе просто.

А от із «The Inevitable End» історія цікавіша. Спочатку тираж заявили як півтори тисячі нумерованих копій, але потім допечатали ще, і на екземплярах понад номер 1500 стоїть просто номер без дробу «/1500». Тобто нумерація в цього видання не означає того, що зазвичай означає. Мастеринг тут робили в три руки — Майк Марш, Вальтер Коельйо і сам дует, лак різав Бо Томас у Ten Eight Seven Mastering. Оцінки в колекціонерів у цієї платівки найвищі з усього їхнього каталогу.

З чого почати

Якщо ви берете дует уперше й хочете відразу все — правильний вибір бокс. Він виходить вигіднішим за три окремі подвійники й дає повну картину пізнього періоду.

Тим, хто хоче спробувати обережно, підійде перша частина «Profound Mysteries» окремим виданням. Поруч на полиці стоять сусіди по Downtempo/Ambient/Electronic.

А слухачам, яким потрібні пісні, а не атмосфера, більше підійде «The Inevitable End» — там найбільше вокалу й найчіткіша структура. Від нього коротка дорога до Synth-Pop / Electro Pop.