Вінілові платівки The Jam

Тріо з містечка Вокінґ під Лондоном, яке проіснувало рівно стільки, скільки хотів Пол Веллер, — з 1976 по 1982 рік. The Jam розпустили на піку: останній сингл гурту очолив британський чарт, зали були розпродані, і саме тоді Веллер оголосив, що все закінчено. Це рідкісний випадок, коли дискографія не має слабкого хвоста: шість студійних альбомів за шість років, і жоден не є спробою повторити попередній. У нашому каталозі чотири платівки, і всі вони — перевидання Polydor 2014 року з серії Back To Black.

Як змінювалося звучання

«In The City» 1977 року — це майже чистий панк за темпом, але з іншим корінням. Веллер слухав не Sex Pistols, а The Who зразка 1965-го, і тому в дебюті стільки коротких різких акордів і жодного нігілізму. Продюсували платівку Кріс Перрі й Вік Копперсміт-Гевен; звучить вона сирувато, і це свідомо.

До «Setting Sons» 1979 року гурт розібрався з формою. Це напівконцептуальна платівка про трьох друзів, яких розвела доросле життя, з духовими, струнними й повністю переписаним підходом до аранжування. MusicBrainz дає гурту теги mod revival і new wave з однаковою вагою — приблизно тут вони й зустрічаються.

«Sound Affects» 1980 року — найдивніший альбом дискографії: сухий, нервовий, із басом на передньому плані й очевидним впливом пост-панку. Пісні на обкладинці й на етикетках пронумеровані наскрізь від 1 до 11, без поділу на сторони, — дрібниця, яка добре передає, як гурт тоді думав про платівку: як про єдине висловлювання.

«The Gift» 1982 року — прощання й одночасно заявка на те, чим Веллер займеться далі. Соул, фанк, духові секції; альбом записували в Air Studios і Polygram Studios, продюсував Пітер Вілсон. Через рік з’явився The Style Council, і стало зрозуміло, що «The Gift» був не експериментом, а планом.

Що шукати на вінілі

Усі чотири позиції нашого каталогу — одна серія одного року, і саме тому різниця між ними цікава. «In The City», «Sound Affects» і «The Gift» штампувала чеська GZ Digital Media, причому на перших двох адреса заводу викарбувана просто в канавці разом із каталожним номером; раннаути відштамповані повністю, без витравлених від руки символів. «Setting Sons» у базі Discogs заводу не має — там зафіксовані тільки штампи раннаута, і за ними прес однозначно не читається.

Важливе уточнення щодо ваги. «Setting Sons» і «Sound Affects» заявлені як 180 грамів прямо у виданні, «In The City» позначений так само, але Discogs окремо зазначає: вага пресу на самому релізі не вказана. «The Gift» у форматі 180 грамів взагалі не має — це звичайний прес, і в нашій картці він так і описаний. Якщо для вас вага принципова, орієнтуватися варто на «Sound Affects»: це лімітований ремастер оригінального британського видання, і серед чотирьох він найповніше укомплектований — обкладинка з фотографією, ілюстрований конверт із текстами, купон на завантаження.

Оцінки спільноти розкидані ширше, ніж очікуєш від однієї серії: «Setting Sons» тримає 4,58, «Sound Affects» — 4,57, а «The Gift» лише 4,33 при схожій кількості голосів. Найпоширеніший реліз — «In The City»: майже дві з половиною тисячі власників. До «In The City» кладуть простий білий внутрішній конверт із поліетиленовим підкладом; наліпки-хайпу на плівці немає, але картка завантаження всередині трапляється.

З чого почати

Для першого знайомства найкраще працює «Sound Affects»: він найкраще зроблений як фізичний об’єкт, найрівніше звучить і при цьому не є очевидним вибором, тобто не змусить вас слухати те, що ви й так чули по радіо.

Тим, хто приходить за енергією 1977 року, потрібен «In The City» — і треба бути готовим, що це найсиріший запис у четвірці. Це не недолік пресу, це оригінальний звук.

Тим, кому цікавий Веллер як автор, а не як панк, — «Setting Sons» і «The Gift» підряд. Перший показує, як гурт навчився писати історії, другий — як він з панку вийшов у соул. Обидва напрямки в нас розкладені по розділах Punk, де The Jam стоять за навігацією сайту, і New Wave, куди веде друга половина їхньої дискографії.