Вінілові платівки Bloc Party

Bloc Party — лондонський інді-рок гурт, заснований 2003 року. У нашому каталозі він представлений альбомом «Alpha Games» (2022) — стандартним чорним вінілом лейблу Infectious Music за ліцензією BMG Rights Management. Незручна деталь для тих, хто пам’ятає класичний склад гурту: бас і барабани на цьому записі належать не Гордону Моуксу й Метту Тонгу, які грали на культовому дебюті, а новим учасникам — Джастіну Гаррісу й Луїзі Бартл. Склад Bloc Party після 2015 року фактично перезібрався наполовину, і «Alpha Games» — перший студійний доказ цього на вінілі в нашому каталозі. Виступають на записі, за даними Discogs, четверо: Келе Окереке (вокал, гітара), Рассел Ліссак (гітара), Джастін Гарріс (бас, синтезатор, бек-вокал) і Луїза Бартл (ударні, перкусія, бек-вокал) — усі четверо також значаться авторами пісень.

Як змінювалося звучання

Дебютний «Silent Alarm» (2004–2005) зафіксований у базі Discogs просто як Indie Rock — гітарний, ритмічно нервовий постпанк-ревайвл середини нульових, що й зробив гурт відомим. До 2016-го, коли вийшов альбом «Hymns», звучання розширилося: Discogs додає до нього ще й жанри Electronic і Pop, а серед стилів — Indie Pop поряд з Indie Rock. Тобто гурт свідомо відійшов від суто гітарного формату в бік електронних текстур і м’якшої мелодики. Між цими двома точками — «A Weekend In The City» (2007) та «Intimacy» (2008), альбоми, що вже намічали цей рух у бік електроніки, і «Four» (2012), де Bloc Party навпаки повернулися до жорсткішого гітарного звуку. «Alpha Games» (2022) повертає рівновагу: Discogs знову фіксує його як Indie Rock та Alternative Rock — тобто гурт після експериментів повернувся до гітарного звучання, але вже з оновленим ритм-секційним складом і новим продюсерським тандемом.

Що шукати на вінілі

Наше видання «Alpha Games» — стандартне чорне вінілове видання, записане на Konk Studios, зведене й спродюсоване Адамом Грінспеном та Ніком Лоне, змайстероване Берні Грандменом на Bernie Grundman Mastering, а лак нарізали одразу двоє — сам Грандмен і Штефан Теннер. Пресування й лак-катинг — Optimal Media GmbH у Німеччині. Штрихкод видання — 4 050538 753554, код лейблу LC07800, права зареєстровані через GEMA/BIEM. У раннауті платівки, за нотатками Discogs, каталожний номер вибитий вручну, а рядок Optimal — машинним способом; крім того, там же зафіксовані ледь помітні дзеркальні відбитки, що нагадують «7|=» на стороні A і «TV» на стороні B — деталь, яку без збільшувального скла й не помітиш. Дванадцять треків розподілені по двох сторонах: «Day Drinker» відкриває сторону A і веде через «Traps», «You Should Know The Truth», «Callum Is A Snake», «Rough Justice» до «The Girls Are Fighting»; сторона B — «Of Things Yet to Come», «Sex Magik», «By Any Means Necessary», «In Situ», «If We Get Caught» і фінальна «The Peace Offering».

З чого почати

Тим, хто хоче почути Bloc Party в їхньому найбільш впізнаваному гітарному вигляді, варто почати з «Alpha Games» і рухатися в напрямок інді-рок — саме туди Discogs відносить і дебютний «Silent Alarm», і цей пізній реліз. Тим, кого цікавить, як звучання гурту балансує між гітарами й альтернативною фактурою загалом, варто зазирнути в напрямок альтернативний рок — другий стиль, який Discogs фіксує саме для «Alpha Games». А тим, хто хоче простежити повний шлях гурту — від гітарного постпанку через електронний експеримент «Hymns» назад до гітар, — логічно почати з «Silent Alarm» 2005 року, якщо він з’явиться в каталозі, і рухатися хронологічно до сучасних релізів.