Вінілові платівки Bob Marley & The Wailers

«Bob Marley & The Wailers» і «The Wailers» — не одне й те саме, і плутанина починається просто з обкладинок. Гурт зібрався 1963 року в Кінгстоні як вокальне тріо: Боб Марлі, Пітер Тош і Банні Вейлер. До назви The Wailers вони встигли побути The Teenagers, The Wailing Rudeboys і The Wailing Wailers, а грали спочатку ска й рокстеді — реггі як стиль тоді ще не склалося.

Два склади, дві різні групи

Тріо протрималося до 1973 року: Тош і Банні пішли майже одночасно, кожен у сольну кар’єру. З 1974-го гурт називається Bob Marley & The Wailers, і це вже інша музика. Ритм тримають брати Барретт — басист Астон «Family Man» Барретт і барабанщик Карлтон Барретт, обидва в складі з 1974-го й до самого кінця. Гітару з 1973 по 1978 грає американець Ел Андерсон. Позаду з’являються I Threes — Ріта Марлі, Джуді Мовет і Марша Гріффітс, теж із 1974-го. Саме цей склад записав усе, що сьогодні вважають класикою, і працював до смерті Марлі 11 травня 1981 року.

Практичний висновок для покупця: майже все, що стоїть на полиці з цим ім’ям, — другий склад. Якщо шукаєте раннє тріо зі ска й рокстеді, це окрема історія і зовсім інший звук.

Наше видання Survival — окрема платівка з боксу The Complete Island Recordings, яку продають і поштучно. Записували й зводили альбом на студії Tuff Gong у Кінгстоні, а вже фінальний мастеринг робили за океаном, на Sterling Sound у Нью-Йорку. Цікаво, що в раннауті цього тиражу стоїть позначка «REI MASTERED BY CAPITOL» — тобто конкретно цей репрес насправді перемастерував завод Capitol, а не студія, вказана в основних кредитах релізу; таке розходження між друкованими нотатками й фізичним раннаутом трапляється, коли бокс-сет допресовують іншим заводом через роки після першого випуску. Продюсерами в кредитах значаться одразу Алекс Седкін і сам гурт Bob Marley & The Wailers — без стороннього імені над усім процесом.

Що шукати на вінілі

Оригінальні ямайські преси шістдесятих і початку сімдесятих у природі майже не трапляються, а коли трапляються — коштують як уживана машина. Усе, що реально купується, це перевидання: здебільшого 180 грам, із сучасним мастерингом.

Друге, на що варто дивитися, — кількість платівок у виданні. Catch A Fire, наприклад, буває на чотирьох платівках: це не альбом на вісім боків, а розширений формат, куди поклали додаткові версії й мікси. Babylon By Bus — концертник 1978 року, теж подвійний: живі записи щільніші, і різати їх доводиться просторіше.

Далі орієнтуйтеся за роками. Natty Dread (1974) — перший альбом під новою назвою. Потім Rastaman Vibration (1976), Exodus (1977), Kaya (1978), Survival (1979) і Uprising (1980). Останній вийшов за рік до смерті Марлі й закривається «Redemption Song» — самі голос і акустична гітара, без гурту взагалі.

З чого почати

За що цю музику люблять, найшвидше пояснює Exodus: провалів між треками тут немає, і саме звідти більшість пісень, які впізнаються з першої ноти.

Якщо цікавить не хіт, а звук — Natty Dread або Rastaman Vibration. Тут добре чути, як працює ритм-секція Барреттів: бас веде мелодію, а не підпирає її, і на вінілі це помітно сильніше, ніж у стримінгу.

Якщо реггі для вас сусідній жанр, а не основний, почніть із концертника Babylon By Bus, а далі подивіться весь напрямок Реггі. Поруч варто глянути Соул: багато з того, на чому виріс ранній ямайський саунд, лежить саме там.