Без жодної гітари: двострунний слайд-бас, баритон-саксофон і барабани. Альбом Yes (1995) уперше потрапив у Billboard 200, а в Бельгії, Росії та Португалії Morphine особливо люблять.
джерело: en.wikipedia.orgВінілові платівки Morphine
Morphine — тріо з Кембриджа (Массачусетс), засноване 1989 року Марком Сендменом. Двострунний слайд-бас, баритон-саксофон і барабани без жодної гітари — так звучить їхній «low rock».
Найвідоміший альбом Morphine з піснями «Buena», «Thursday» і заголовною «Cure For Pain».

Дебют, де вже є весь фірмовий звук гурту; «You Speak My Language» і «Have A Lucky Day».

Єдиний офіційний концертний альбом: фанатський запис 7 березня 1994 року в St. Andrew's Hall у Детройті з туру Cure for Pain, зведений під наглядом Марка Сендмена.
НемаєПосмертний альбом, завершений до смерті Сендмена 1999 року: найліричніший у гурту, «The Night» і «Rope On Fire».
НемаєПерший альбом на DreamWorks, більш стриманий і нічний; «Early To Bed» і «Murder For The Money».
НемаєТретій альбом і перший у Billboard 200: щільніший і жорсткіший; «Honey White» і «Super Sex».
Найвідоміший альбом Morphine з піснями «Buena», «Thursday» і заголовною «Cure For Pain».
Під замовленняДебют, де вже є весь фірмовий звук гурту; «You Speak My Language» і «Have A Lucky Day».
Під замовленняЄдиний офіційний концертний альбом: фанатський запис 7 березня 1994 року в St. Andrew's Hall у Детройті з туру Cure for Pain, зведений під наглядом Марка Сендмена.
Під замовленняЗбірка бісайдів, ауттейків і рідкісних треків 90-х: усе, що не потрапило на студійні альбоми тріо, з тим самим нічним саксофоном і слайд-басом.
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
Марк Сендмен сам змайстрував бас з однією струною і грає на ньому слайдом. Другу струну він додав пізніше, і так з'явився фірмовий звук гурту.
джерело: en.wikipedia.orgСендмен жартома називає безгітарний звук гурту «неявним ґранджем». Проте більшість лейблів, що шукали наступних Nirvana, відмовилися від першого альбому Morphine.
джерело: morphineband.comДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
Morphine зібралися в Бостоні 1990 року і за дев’ять років не записали жодної гітарної партії — гітари в складі просто не було. Марк Сендмен грав на двострунному слайд-басі, Дана Коллі вів мелодію на баритон-саксофоні, Джером Депре сидів за барабанами. Утрьох вони закривали діапазон, який зазвичай ділять чотири-п’ять музикантів, і назвали це low rock. 3 липня 1999 року Сендмену стало зле просто на сцені під Римом — він помер того ж дня, і гурт припинив існування. Усе, що виходить на вінілі зараз, — це перевидання записів 1992–1999 років, нового матеріалу не буде.
Як змінювалося звучання
Дебютний Good (1992) — найсухіший і найзліший з усього, що вони зробили. Сендмен продюсував його сам, за пультом сиділи Пол К. Колдері й Том Дюб, і чути, що ідею ще перевіряють на міцність: сакс подекуди грає замість гітарного рифу майже дослівно, а не будує власну лінію.
Cure For Pain (1993) — момент, коли трюк став мовою. Записували у Fort Apache і в Hi-N-Dry, домашній студії Сендмена, зводили там же та в Q Division. Саме тут з’явилися Buena, Candy і Sheila — пісні, де баритон-сакс звучить не як духова секція, а як другий голос, що відповідає вокалу.
Далі Yes (1995) і Like Swimming (1997) додали до формули кубинські ритми, дротяні щітки та студійні шуми, а посмертний The Night (2000) вийшов найтихішим. MusicBrainz мітить гурт тегами blues rock і jazz rock окремим тегом saxophone — рідкісний випадок, коли інструмент став жанровою міткою.
Що шукати на вінілі
Три позиції каталогу — три різні виробничі історії, і різниця між ними більша, ніж здається з обкладинок. Cure For Pain у виданні Rhino 2024 року: розкладна обкладинка, ремастеринг з оригінального джерела, лаки різали в Sam Phillips Recording Studio в Мемфісі, а сам диск пресували в Чехії. Видавець там же примудрився надрукувати назву видавництва PUBCO як «Puboo» на внутрішньому розвороті — друкарська помилка тиражна, не дефект вашого примірника.
Good у зеленому вінілі 2025 року з серії Rocktober різав Джефф Пауелл: його підпис J POWELL вибитий у раннауті обох сторін поруч із номером матриці MRP. Тобто лаки й гальваніка мемфіські, а прес чеський — саме тому диск звучить інакше, ніж американські наклади того ж релізу.
B-Sides And Otherwise — ексклюзив Record Store Day Black Friday 2024, тираж 3000 примірників, лимонно-жовтий вініл із чорним мармуром, прес Memphis Record Pressing, двосторонній друкований вкладиш. Перші три треки сторони A — живий запис 25 травня 1994 року для голландської радіопрограми «Twee Meter Sessies», і на вінілі вони вперше. У нашій картці колір вказано просто як «Мармур», без жовтого, — при виборі орієнтуйтеся на фото, а не на рядок характеристик.
З чого почати
Якщо ви ніколи не чули Morphine, беріть Cure For Pain — це той альбом, за яким гурт запам’ятали, і перевидання 2024 року технічно найакуратніше з трьох. Якщо вже знайомі й хочете почути, звідки все виросло, тоді Good: там формула ще гола, і чути, як вона збиралася. Колекціонерам є сенс дивитися на B-Sides — це єдиний спосіб отримати живі треки 1994 року на пластинці, і 3000 примірників на весь світ означають, що другого шансу може не бути.
Каталог тримає Morphine в Alternative Rock, хоч за фактурою вони ближче до Jazz Blues — з обох боків їх слухають ті самі люди, просто заходять з різних дверей.
Чому в Morphine немає гітари? +
Це був свідомий вибір складу, а не брак музиканта. Сендмен грав на басі з двома струнами й слайдом, витягуючи з нього і басову лінію, і те, що зазвичай робить гітара, а баритон-сакс Коллі забирав середину. У кредитах Cure For Pain гітара все ж згадана — Сендмен додав кілька партій, у тому числі на саморобному інструменті tritar, — але як гість у власному альбомі.
Чи є різниця між перевиданнями і оригіналами 90-х? +
Є, і вона на користь свіжих. Оригінальні вінілові наклади Rykodisc виходили малими тиражами і сьогодні коштують непристойно, а ремастери Rhino зроблені з оригінальних плівок і різані на нормальному сучасному обладнанні. Оригінал має сенс шукати як предмет колекціонування, для прослуховування перевидання виграє.
Скільки треків реально на платівці Cure For Pain? +
Тринадцять — стільки ж, скільки на компакт-диску 1993 року, нічого не викинули заради вміщення в один диск. У B-Sides And Otherwise дванадцять позицій, у Good — тринадцять.
Чи варто поспішати з покупкою? +
З RSD-виданням — так, воно надруковане одним накладом і не повторюється. З Cure For Pain і Good спокійніше: Rhino повертає їх у друк регулярно, хоча конкретний колір вінілу від наклада до наклада змінюється, і зелений Good — це саме версія 2025 року, а не постійна позиція.

