Black Metal ⁹

На початку 1990-х в Осло відкрилася крамниця платівок Helvete. Норвезькою це слово означає «пекло». Власником був Øystein Aarseth на прізвисько Euronymous, гітарист гурту Mayhem. Удень він продавав касети й вініл, а в підвалі збиралися хлопці, яким ледь виповнилося двадцять. Із цього кола вийшла друга хвиля блек-металу. Це музика, що звучить як заметіль у мікрофоні, і вона досі лякає навіть досвідчених слухачів металу.

Блек-метал рідко буває випадково неприємним, бо саме таким його й задумали. Записували погано, бо так хотіли. Кричали, бо звичайний спів здавався брехнею. Фарбували обличчя, щоб бути схожими на мерців. Через цю безкомпромісність стиль і живе досі.

Холод, який нарешті має форму

Під сатанинськими образами ховається почуття, знайоме багатьом: ти тут чужий. Чужий маленькому місту, де все гаразд, музиці з радіо і навіть своїм ровесникам. Блек-метал не втішає і не обіцяє, що далі буде краще. Він дає цьому відчуттю простір завбільшки із зимовий ліс і звук завбільшки з бурю.

Тут багато гніву й мізантропії, але ще більше самотності та майже романтичної туги: за давниною, за дикою природою, за тим, чого вже немає. Ніч, місяць, гори й мороз у текстах описують внутрішній стан, а не просто створюють атмосферу. Таку музику не вмикають фоном. Її слухають уночі в навушниках або на самотній прогулянці, коли потрібне не співчуття, а дзеркало. У цьому дзеркалі людина раптом бачить, що її внутрішній холод може бути красивим.

Норвегія, де нічого не відбувалося

Норвегія тих років була заможною і спокійною країною. Там були нафтові гроші, соціальна держава, лютеранська церква як частина державного устрою і довгі темні зими. Для підлітків із передмість на кшталт Kolbotn чи з містечок Телемарку це означало нудьгу і відчуття, що справжнє життя проходить деінде. Метал дав їм мову, а Helvete і лейбл Euronymous Deathlike Silence Productions стали місцем, де можна було зібратися.

Дорогу проклала перша хвиля 80-х. Тріо Venom із Ньюкасла дало стилю назву альбомом Black Metal 1982 року. Шведський Bathory, проєкт музиканта Quorthon, показав, яким сирим і крижаним може бути звук. Швейцарці Hellhammer і Celtic Frost додали мороку, а данець King Diamond із Mercyful Fate першим розфарбував обличчя. Норвежці довели все це до краю. Ключовою постаттю став швед Per Yngve Ohlin на прізвисько Dead, вокаліст Mayhem. Він виходив на сцену в «трупному» гримі. У 1991 році він покінчив із собою, і після цього темрява для всього кола перестала бути грою.

Проти комфорту, проти світла, проти всіх

Спершу головним ворогом був death metal, який на той час став успішним. У нього з’явилися контракти, тури й музиканти, які співали про розчленування, а потім спокійно йшли додому. Норвежцям це здавалося фальшю: музика про зло не може бути зручною. Гурт Darkthrone починав як death metal, але у 1992 році різко змінив курс альбомом A Blaze in the Northern Sky. Потім бунт перейшов межу, і романтизувати це неможливо. У Норвегії горіли старі церкви, серед них дерев’яна ставкірка Fantoft у Бергені. Барабанщик Emperor Bård «Faust» Eithun убив людину в Ліллегаммері. А в 1993 році Varg Vikernes із проєкту Burzum убив Euronymous. Ця історія належить до стилю, але не становить його суті: музика пережила тих, хто намагався жити як персонажі власних пісень.

Звук, записаний на морозі

Звучання стилю прямо випливає з цієї відмови від комфорту. Гітари грають тремоло: медіатор швидко-швидко б’є по струні, і замість рифу виникає мерехтіння, наче сніг у світлі ліхтаря. Барабани часто б’ють бластбіт, шалений рівний дріб. Під ним тягнуться повільні мінорні мелодії, схожі на народні. Голос тут не низьке гарчання, а високий вереск, ніби крик на вітрі. Бас майже тоне в міксі, а Darkthrone свідомо звучали як репетиція в підвалі. Водночас у Бергені, в концертному залі Grieghallen, звукорежисер Eirik «Pytten» Hundvin записував Mayhem, Burzum і Emperor. Там з’явилося друге обличчя стилю: величне, з клавішними, що звучать як орган у порожньому соборі.

Від норвезьких лісів до блеґейзу

Блек-метал виявився напрочуд гнучким. Emperor, а згодом Dimmu Borgir повели його в симфонічний бік, до оркестрових клавішних і театральності. Ембієнтні платівки Burzum вплинули на атмосферний блек-метал, де пісня може тягнутися десять хвилин, як туман над озером. Enslaved звернулися до скандинавської міфології. У Польщі Behemoth гітариста й вокаліста Nergal почали з блек-металу і поступово злили його з death metal. А француз Neige з Alcest і американці Deafheaven поєднали тремоло й вереск із шугейзом. Так з’явився блеґейз, де той самий холод раптом звучить як світанок.

З чого почати: чотири платівки для довгої ночі

Почни з альбому Mayhem De Mysteriis Dom Sathanas (1994). Він вийшов уже після загибелі Euronymous. На вокалі там угорець Attila Csihar, і його голос звучить як заклинання. Пісня Freezing Moon із цього альбому найкраще пояснює, що таке стиль. Далі послухай Transilvanian Hunger від Darkthrone: це гіпнотичний, майже монотонний запис, після якого світ здається тихішим. In the Nightside Eclipse від Emperor покаже, якою величною може бути ця музика. А Enthrone Darkness Triumphant від Dimmu Borgir відкривається піснею The Mourning Palace і показує, як стиль вийшов на великі сцени, не втративши морозу. Слухай уночі, гучно і наодинці, саме так, як ці платівки задумували.