Вінілові платівки Solange

«When I Get Home» Соланж Ноулз вийшов 2019 року на Columbia через її власне відгалуження лейблу Saint Records — і це не звичайний альбом R&B з приспівами на дев’ять треків. Дев’ятнадцять номерів пластинки — це радше цілісна сюїта: десять із них коротші за хвилину і працюють як зв’язки-інтерлюдії, зіткані з мовних семплів. Один із них узятий із запису «Florida Water For Cleansing and Clearing» Богині Лули Белл, інший — із поеми Пет Паркер «Poem To Ann #2», третій — із «Sperm Power 2» Алексіс К. Тейлор. Це справжні джерела, зазначені в кредитах релізу на Discogs, а не випадкові вставки: слухач, який чекає рівного альбому, отримує уривчасту, майже колажну структуру.

Як мінявся звук Соланж від дебюту до «When I Get Home»

Перший офіційний реліз Соланж Ноулз — самотитульний промо-CD 2002 року «Solange», тоді ж вийшли сингли «Feelin’ You» і «True Love». Далі — «Sol-Angel And The Hadley St. Dreams» (2008), де соул-звучання ще тримається за узвичаєні пісенні форми. Перелам стався 2012-го з мініальбомом «True» на True Panther Sounds: сім треків, електронний соул-фанк, продюсування Дева Гайнза (Blood Orange) — тут з’являється той мінімалізм і синтетична текстура, які згодом означать її зрілий стиль. «A Seat At The Table» (2016) закріпив статус авторки, яка говорить через музику про расу й ідентичність. «When I Get Home» (2019) іде ще далі: замість пісенної драматургії — розсипана мозаїка коротких треків і настроєвих інтерлюдій, де фанк і хіп-хоп продюсування (Metro Boomin, Pharrell Williams, Джон Кі-молодший) переплетені з вільним джазовим диханням.

Що шукати на вінілі When I Get Home

Наше видання — це прозорий вініл на 12″ в форматі LP, випущений тим самим 2019 роком, без пізніших перевидань. За даними Discogs, лаковий різ виконав Джо Ніно-Ернес, мастеринг — Джо Лапорта, зведення — Майкелін Блуспрюс: у раннауті обох сторін стоїть один і той самий підпис «JN-H STERLING», що підтверджує роботу студії Sterling Sound. Пресував платівку American United Record Pressing. Гостьовий список вражає для настільки короткого альбому: Тайлер, Зе Кріейтор співає й грає на клавішних у «Down With The Clique», Playboi Carti з’являється в «Almeda» поряч із Фарреллом Вільямсом і Metro Boomin як продюсерами, Панда Бір (учасник Animal Collective) співає одразу в трьох треках — «Time (Is)», «Beltway» та «I’m A Witness», а Гучі Мейн читає куплет у «My Skin My Logo». У кредитах згадано, що вокал Панда Біра надано за люб’язною згодою лейблу Domino Recording — саме так, за словом «courtesy», це записано в нотатках релізу. Жанрово Discogs відносить пластинку до Hip Hop і Funk/Soul зі стилем Contemporary R&B — ширше за наш власний напрямок, у якому вона в каталозі позначена.

З чого почати з Solange у нашому каталозі

Якщо хочеться зрозумілого, пісенного соулу — це не «When I Get Home»: краще спершу послухати уривки з «A Seat At The Table», а вже потім братися за цю пластинку як за наступний крок її дискографії. Тим, кого цікавить сама тканина сучасного R&B та неосоулу, варто звернути увагу на наш напрямок R&B і нео-соул — там зібрані виконавці зі спорідненою вокальною й продюсерською естетикою. А для тих, кому важливий саме альтернативний, позажанровий полюс поп-музики, є ширший розділ альтернативного попу, куди ми віднесли й цю платівку. Слухати «When I Get Home» варто цілим альбомом і без пауз між треками — фрагментарність тут задум, а не недолік запису.