Вінілові платівки Janelle Monáe

Джанель Моне почала як автор концептуальних платівок про андроїда Синді Мейвезер і поступово перетворилася на артистку, якій концепція вже не потрібна. Теги MusicBrainz розкладають її майже порівну між funk, soul і art pop, і це чесно: у її записах Prince сусідить із хіп-хопом, а великі духові аранжування — з мінімалістичним R&B. Своє видавництво Wondaland вона тримає з середини двохтисячних, і всі чотири наші платівки вийшли під його логотипом разом з Atlantic. На конверті «Dirty Computer» є ще й наліпка «Made in Germany» — тобто саме цей наклад пресували в Європі, а не в США, попри те що лейбл-мейджор американський. Для колекціонерів це окрема причина звертати увагу саме на країну виробництва конкретного примірника.

Як змінювалося звучання

«The Electric Lady» 2013 року — найбільш оркестрова її робота: живі струнні, духові, гості з різних поколінь, довгі сюїтні переходи. «Dirty Computer» 2018-го звучить різкіше і сучасніше; його писали одразу в шести студіях, серед яких атлантська Stankonia, а зводили в Conway і MixStar. У виконавчих продюсерах поруч із самою Моне стоять Нейт Вандер, Чак Лайтнінг і Шон Комбс. Трек-лист Discogs показує ще одну деталь структури: дві короткі інтерлюдії, «Jane’s Dream» і «Stevie’s Dream», розставлені по різних сторонах платівки й обрамляють смислові блоки альбому — прийом, який робить «Dirty Computer» ближчим до кіносценарію, ніж до звичайної послідовності синглів. Творчий напрямок усього видання координувало власне видавництво Моне, Wondaland Arts Society, а дизайн і арт-дирекцію альбому виконали Абдул Алі та студія Free Marseille. «The Age Of Pleasure» 2023 року — розворот у зовсім інший бік: короткі треки без пауз між ними, афробітс і дансхол замість наративу, сорок хвилин без жодної спроби щось довести.

Що шукати на вінілі

Найкраще зроблена наша позиція — «Dirty Computer»: два диски на 45 обертах у розкладній обкладинці, прозорий вініл, лімітований тираж. Альбом на годину, розкладений на чотири сторони замість двох. «The Electric Lady» теж подвійний і теж прозорий; мастеринг для перевидання 2023 року робили на GZ Media, а пресували в Memphis Record Pressing.

Окремо про «The Age Of Pleasure»: у нас цей альбом у двох різних пресах, і за нашими картками цього не видно. Один примірник — американське видання на вінілі кольору orange crush, другий — американське ж чорне з двостороннім вкладишем 12х12 і друкованими внутрішніми конвертами. Обидва в розкладній обкладинці. І ще одна деталь, про яку краще знати заздалегідь: американський тираж містить усередині гейтфолда відверті фотографії, яких немає в європейському виданні. Не дефект і не помилка, але подарунок вибирати з цим варто обережно.

З чого почати

Для першого знайомства беріть «Dirty Computer» — там Моне найзрозуміліша й найбільш пісенна, а видання на 45 обертах ще й найкраще звучить. «The Electric Lady» піде тим, хто любить великі аранжування й не боїться подвійних альбомів. «The Age Of Pleasure» найкраще працює цілком і фоном, як одна довга композиція.

Каталожно вона в нас у R&B та нео-соулі, і для трьох із чотирьох платівок це точно. Духова секція й ритміка тягнуть її ближче до фанку — там і варто шукати продовження.