Вінілові платівки Rihanna

Ріанна приїхала з Барбадосу до США в шістнадцять і за наступні десять років випустила вісім альбомів — приблизно по одному на рік, темп, якого сучасна поп-сцена більше не знає. Після Anti 2016 року нових платівок не було: вона пішла в косметичний і білизняний бізнес і, судячи з усього, повертатися не поспішає. Тобто її дискографія на сьогодні — закрита система, і збирати її можна повністю.

Як змінювався звук

Ранні альбоми середини двохтисячних — це данс-хол і карибський ритм, покладені на американський поп. Good Girl Gone Bad (2007) робить розворот у бік жорсткого електронного попу, і саме з нього починається Ріанна, яку знають усі. Loud (2010) і Talk That Talk (2011) — це вже конвеєр синглів, зроблених під радіо й клуб. Unapologetic (2012) темніший і особистіший. Anti (2016) ламає формулу повністю: там немає очевидних хітів, натомість повільні треки, ду-воп, психоделічні вставки й відчуття, що артистка вперше робить альбом для себе.

У нашій навігації вона стоїть у Classic Pop. Discogs розкладає точніше — R&B, dancehall, electropop — і це справедливо для різних періодів.

Тираж Anti, який зараз у каталозі, — американське видання 2023 року в потрійному розкладному конверті з матовим текстурованим покриттям, і всі сторони цього конверта продубльовані шрифтом Брайля — рідкісний випадок, коли упаковка платівки буквально доступна на дотик, а не лише візуально. До комплекту додається серія з п’яти літографій, надрукованих на глянцевому фотопапері. На плівці шрінк-упаковки стоїть «Made in Canada», хоча реліз американський і належить власній компанії Ріанни Westbury Road Entertainment — саме вона, а не великий лейбл, тримає авторські права на запис. Мастерингом цього тиражу займався завод GZ Media в Чехії, а от у розділі учасників запису Discogs не має жодного імені: ні продюсера, ні інженера, ні автора обкладинки — лише права та виробничі дані. Для альбому, який у нашому ж описі названо найособистішим у неї, це промовиста деталь: офіційний тираж не називає нікого з людей, які над ним працювали. У раннауті на трьох із чотирьох сторін стоять різні додаткові серійні номери — ознака того, що диски цього тиражу пресували не одним заходом, а окремими виробничими партіями, а не одним суцільним неперервним тиражем.

«Good Girl Gone Bad» 2007 року — платівка, з якої, за нашим же описом, починається «та Ріанна, яку знають усі» — виконавчі продюсери в кредитах Discogs: Еван Роджерс і Карл Стеркен, тандем, що відкрив і вів її від дебюту 2005 року, коли шістнадцятирічну співачку з Барбадосу привезли на прослуховування саме до Роджерса в Коннектикуті. Поруч у списку виконавчих продюсерів стоїть структура The Carter Administration — особиста продюсерська одиниця Jay-Z, який на той момент очолював Def Jam і особисто підписав з нею контракт; його ім’я в кредитах самої платівки, а не лише в біографії лейбла, показує, що рішення було не суто менеджерським. Американський тираж пресував завод United Record Pressing, мастеринг робив інженер Рей Джейнос на Sterling Sound — той самий завод, що згодом мастерив і Anti, тільки там, як описано вище, жодного імені в кредитах немає, а тут інженер названий поіменно. До платівки додавали двосторонній інсерт із фотографіями та кредитами, а на плівці шрінк-упаковки — гіп-стикер із назвою.

Що шукати на вінілі

Майже вся її дискографія виходить подвійниками, і причина в зведенні: сучасний поп зводять гучно й щільно, з великою кількістю низу, і на одній платівці такий матеріал упирався б у межу вже до середини сторони.

Про очікування варто сказати прямо: ці записи робилися для радіо, клубів і навушників, з сильною компресією. Вініл їх не «розкриває» і глибини не додає — він дає формат і оформлення. Виняток певною мірою Anti: він зведений вільніше за решту, і на платівці різниця чутна.

Ранні альбоми зараз представлені перевиданнями. Оригінальні вінілові тиражі середини двохтисячних були малими — тоді її видавали передусім на компакт-дисках і в цифрі.

З чого почати

Anti — найправильніший вибір і найзапитуваніша її платівка в нас: це єдиний її альбом, який слухається підряд як цілісна робота. Good Girl Gone Bad потрібен тим, хто прийшов за хітами кінця двохтисячних. Loud підійде, якщо хочеться найлегшого й найтанцювальнішого варіанту без темних тем.

Далі: Classic Pop — наша полиця, і R&B / Neo-Soul, звідки вона брала вокальну манеру.