Вінілові платівки Justin Timberlake

Джастін Тімберлейк прийшов у поп-музику з дитячого телебачення Мемфіса, а справжню школу пройшов у *NSYNC — з 1995-го до розпаду гурту у 2002-му. Сольну кар’єру він почав рівно тоді, коли бой-бенди перестали продаватися, і зробив ставку не на власний голос, а на продюсерів: «Justified» писали The Neptunes і Timbaland. Рідкісний випадок, коли співак свідомо відійшов на другий план і від цього виграв.

У нашому каталозі його платівки стоять у напрямку класичного попу, хоча половина з них ближча до ритм-енд-блюзу. Це наша навігація, а не жанрова класифікація Discogs — там ті самі релізи розкладені інакше.

Як змінювався його звук

«Justified» (2002) — фактично альбом The Neptunes із вокалом Тімберлейка: сухий біт, мінімум інструментів, багато порожнього простору між звуками. Через чотири роки «FutureSex/LoveSounds» пішов у протилежний бік — треки по шість-сім хвилин, синтезатори, склеєні між собою частини. Саме тут Timbaland почав будувати композиції так, ніби це не пісні, а фрагменти сету.

«The 20/20 Experience» (2013) довів цю логіку до краю: середня тривалість треку перевалила за сім хвилин, у хід пішли духові й струнні. Альбом вийшов двома окремими частинами з різницею у п’ять місяців, і для покупця вінілу це принципово: друга частина не є продовженням першої за настроєм, вона темніша й жорсткіша. «Everything I Thought It Was» (2024) — повернення до коротшої форми і до живого бенду Tennessee Kids, з яким Тімберлейк їздить у турах уже понад десять років. Мастерингом «Justified» займався Herb Powers Jr., а лак для преса різав Martin Krafft.

Що шукати на вінілі

Головна пастка — саме дві «20/20 Experience». У каталозі вони стоять окремими позиціями, обидві на двох платівках і в кольорових варіантах, золотому та срібному, і за назвою їх легко переплутати. Якщо ви чули з альбому «Mirrors» або «Suit & Tie» — вам потрібна перша частина, друга позначена як «2 of 2».

«Justified» і «FutureSex/LoveSounds» на вінілі існують лише перевиданнями і теж займають по два диски. Причина проста: обидва альбоми довші за годину, а втиснути таку тривалість на один носій можна тільки ціною гучності. Розкладна обкладинка у «FutureSex/LoveSounds» — не декоративний бонус, а спосіб розмістити розворот із текстами.

З чого почати

Тим, хто приходить з боку танцювальної музики, підійде «FutureSex/LoveSounds»: там найдовші структури і найменше форматного радіо. Кому цікава продюсерська робота The Neptunes початку двохтисячних — тільки «Justified», решта альбомів зроблена іншими руками. А щоб почути, як цей матеріал звучить із живим бендом замість семплів, беріть останній студійний альбом.

Полиці поруч, куди варто зазирнути після Тімберлейка: Classic Pop, де стоять його власні релізи разом із рештою великого попу, і R&B / Neo-Soul — звідти родом більшість прийомів, які він переніс у мейнстрим.