Вінілові платівки Olivia Rodrigo

Олівія Родріґо потрапила в чарти з другої спроби і одразу з рекордом: «drivers license» у січні 2021 року зібрала таку кількість прослуховувань за тиждень, що платформи перевіряли статистику на помилку. До того вона п’ять років грала в дитячих серіалах Disney, і саме там навчилася писати пісні на замовлення й у строк — навичка, яку зазвичай отримують після десяти років у музичному бізнесі.

Неприємну для фанатів річ варто сказати одразу: кілька пісень із дебютного альбому після виходу отримали ретроспективні авторські кредити Paramore і Тейлор Свіфт через збіг мелодійних ліній. Це не плагіат у юридичному сенсі й не применшує альбом, але пояснює, чому «Sour» звучить так знайомо з першого прослуховування.

Два альбоми, два різні гурти на задньому плані

«Sour» (2021) — платівка про розрив, зроблена в кімнатному масштабі: багато акустики, тихі клавіші, вокал майже без обробки. Різкі номери на кшталт «good 4 u» на її тлі виглядають як зрив, і саме контраст тримає альбом. Дві нагороди «Ґреммі», зокрема за найкращий вокальний поп-альбом.

«GUTS» (2023) зроблений із тим самим продюсером Деном Ніґро, але звучить як інший запис. Гітари вийшли на передній план, темпи пришвидшилися, з’явилася відверта опора на дев’яності — Weezer, Breeders, ранній емо-поп. Тексти стали жорсткішими до себе, а не до колишнього; «lacy» і «making the bed» — це вже не пісні про хлопця.

Разом вони читаються як одна історія, розказана з різницею у два роки: спершу біль, потім розбір власної участі в ньому.

Обидва альбоми зроблені з одним продюсером і фактично вдвох, без великої команди авторів, яку зазвичай збирають під поп-реліз такого масштабу. Це видно за звучанням: аранжування скупі, партій небагато, і жодна не існує просто для заповнення простору.

Що шукати на вінілі

У каталозі обидва альбоми, і обидва — пресинги 2023 року. Для «GUTS» це оригінальний рік випуску, для «Sour» — перевидання: сам альбом вийшов у 2021-му, а перші наклади розійшлися задовго до того, як попит вирівнявся. На звук це не впливає, мастер той самий, але якщо ви полюєте саме за першим тиражем — цей екземпляр ним не є, і краще знати про це заздалегідь.

Другий момент — кольорові варіанти. Обидва альбоми виходили в кількох кольорах вінілу з різними конвертами, і на фото в списку вони виглядають однаково. Орієнтуватися треба на поле «Колір/особливості» в картці товару.

Третє, про що варто знати заздалегідь: обидва альбоми короткі — трохи більше тридцяти хвилин кожен. Це означає одну платівку на альбом, широку канавку і високий рівень запису, тобто якраз ті умови, за яких вініл звучить найкраще. Для першої покупки це вдалий варіант: система не встигне показати свої слабкі місця.

З чого почати

Якщо вам близький сам сюжет — розрив, вісімнадцять років, безсоння — починайте зі «Sour». Він працює як цілісна річ і не потребує знання контексту.

Якщо ж ви прийшли по гітари, «GUTS» дасть їх більше: це наполовину рок-платівка, і на нормальній системі вона звучить помітно об’ємніше за дебют.

Хочеться почути, звідки росте цей звук, — подивіться напрямок Alternative Pop, де вона в нас і стоїть, а потім Pop Rock: гітарна частина «GUTS» цілком звідти.