Вінілові платівки P!nk

Алішу Мур записали в поп-музику ще підлітком: у п’ятнадцять вона співала в дівочому гурті Choice, який підписався на LaFace Records у 1995-му і розпався, так нічого толком і не випустивши. Дебютний сольний альбом 2000 року був чистим ритм-енд-блюзом — лейбл бачив у ній саме таку співачку. Усе, за що P!NK знають сьогодні, почалося з відмови від цього плану.

У каталозі її платівки стоять у поп-року, і це той рідкісний випадок, коли наша навігація збігається з тим, як артистку класифікує Discogs.

Як змінювався її звук

Перелом стався на «M!ssundaztood» (2001), який вона зробила разом із Ліндою Перрі з 4 Non Blondes. Гітари, живі барабани, тексти від першої особи про сім’ю і алкоголь — після цього повернення до танцювального формату стало неможливим. «I’m Not Dead» (2006) і «Funhouse» (2008) закріпили формулу: приспів, розрахований на стадіон, і куплет, розрахований на людину в машині.

Десяті роки додали в цю схему продакшн: «The Truth About Love» (2012) і «Beautiful Trauma» (2017) звучать глянцевіше, з більшою кількістю шарів і меншою кількістю гітарного бруду. «Hurts 2B Human» (2019) майже повністю пішов в електронний поп, а «Trustfall» (2023) частково повернув живий бенд. Голос при цьому не змінився взагалі — той самий хрипкий верх, який тримає всі п’ять альбомів на місці.

На нашому тиражі I’m Not Dead (2019) у нотатках Discogs є непомітна, але практична деталь: трек-лист позначено як «в послідовному порядку» — це означає, що нумерація пісень на вінілі йде підряд від першої до останньої, тоді як на оригінальному CD 2006 року бонус-треки мали окрему, розірвану нумерацію. У кредитах цього видання єдина людина, вказана в ролі, — сама P!nk як виконавчий продюсер; жодного інженера мастерингу чи продюсера треків окремо не названо. Права товариства на етикетці — BIEM/GEMA, типове позначення для видань, що поширюються в Європі.

Що шукати на вінілі

Практично весь її каталог на платівках виходить подвійним. Річ не в довжині — альбоми в неї середні за хронометражем, — а в тому, що студії з двохтисячних зводили матеріал із запасом по гучності, і при розкладанні на чотири сторони запас нікуди не дівається. Слухати такі видання комфортніше, ніж однодискові перевидання того ж матеріалу.

Окремо варто розуміти, що таке «Trustfall (Tour Deluxe Edition)» у рожевому мармурі. Це не звичайний альбом 2023 року, а розширена версія з додатковими й концертними записами, зібрана під тур. Якщо потрібен саме оригінальний трек-лист, це видання вам не підійде.

Ще одна деталь, яку помічають не одразу: у неї немає «важкого» альбому й немає «тихого». Різниця між релізами лежить не в гучності, а в тому, скільки в зведенні живих інструментів. Тому збирати її на вінілі можна в будь-якому порядку — послідовність не додає нічого, кожна платівка самодостатня.

З чого почати

Для першого знайомства найчесніший вибір — «M!ssundaztood»: там вона вперше звучить так, як хотіла, а не як планував лейбл. Тим, хто любить голосні поп-рок платівки з гітарами на передньому плані, більше зайде «Funhouse». А якщо вам ближче сучасний студійний поп із багатошаровим зведенням, починайте з «Beautiful Trauma».

Далі логічно рухатися до Pop Rock, де стоїть основна частина її релізів, або до Alternative Pop — туди потрапляють артистки, які працюють приблизно з тим самим матеріалом, але без розрахунку на стадіон.