Вінілові платівки Nickelback

Nickelback зібралися 1995 року в Канаді, і склад у них родинний: Чед Кроґер на вокалі, його брат Майк на басу й Раян Пік на гітарі — усі троє з першого дня. Був іще четвертий Кроґер, Брендон, який відіграв за барабанами лише 1995—1996 роки. Барабанщиків потім змінилося кілька: Мітч Ґіндон до 1998-го, Раян Вікедал до 2005-го, Деніел Адер із 2005 року й досі. Теги MusicBrainz дають hard rock вагою 6 і post-grunge 5.

Як змінювалося звучання

Про цей гурт прийнято говорити зневажливо, і варто сказати чесно: значна частина цієї зневаги заслужена формулою, за якою вони працюють. Приспів виноситься вперед, куплет служить розгоном, гітарний риф будується на однакових інтервалах. Формула не мінялася двадцять років, і саме тому їхні платівки легко переплутати між собою.

Але формула ця добре зроблена, і в цьому теж треба бути чесним. «Silver Side Up» 2001 року — платівка, з якої почався їхній масштаб, і зведена вона щільно й акуратно за мірками свого часу.

«All The Right Reasons» 2005 року — перший альбом із Деніелом Адером за барабанами, і різниця чутна: ритм-секція стала важчою й точнішою.

«No Fixed Address» 2014 року — спроба вийти в поп, з електронними вставками й навіть духовими. Це найменш характерна їхня річ. «Get Rollin’» 2022 року, навпаки, свідомо повертається до звучання нульових.

Що шукати на вінілі

«Get Rollin’» присутній двома різними тиражами, і різниця не тільки в кольорі.

Один — синьо-білий «галактика», і це ексклюзив прямого продажу: такий варіант розповсюджувався лейблом безпосередньо, а не через магазини. Розкладна обкладинка з друкованим внутрішнім конвертом. Цікава деталь для тих, хто звіряє преси: на екземплярах, що продавалися у Франції, наклеєно інший штрихкод поверх основного.

Другий — помаранчевий прозорий, теж у розкладній обкладинці з друкованим конвертом. Прозора заливка шумить помітно більше за непрозору «галактику», і для платівки з такою кількістю компресії це не критично, але різниця є.

У наших картках назви цих двох позицій відрізняються апострофом: одна записана як «Get Rollin», друга як «Get Rollin’». Це наша неточність у каталозі, а не два різні альбоми — орієнтуйтеся на колір.

«Silver Side Up» і «All The Right Reasons» ідуть європейськими перевиданнями 2017 року одинарними дисками. Тут варто розділити дві речі. Лак для перевидання різали заново — в Capitol Mastering, це робив Ієн Сефчик, і пресували на заводі Record Industry, тобто фізична підготовка сучасна. А от сам майстер лишився оригінальний: зводив альбом Ренді Стауб в Armoury Studios, мастеринг робив Джордж Маріно на Sterling Sound ще 2001 року, у розпал гонитви за гучністю. Тому динамічного запасу тут мало, і новий лак цього не змінює. Усередині друкований конверт із текстами, вихідними даними й фотографією гурту.

З чого почати

Якщо потрібен гурт у найвідомішому вигляді, це «All The Right Reasons» — платівка з найбільшою кількістю впізнаваних пісень.

Тим, хто хоче почути початок, підійде «Silver Side Up». Далі природно рухатися до сусідів по Post-Grunge.

А «Get Rollin’» варто брати тим, кому цікаво, як гурт звучить сьогодні: це найсвіжіший їхній матеріал, і за подачею він ближчий до Hard Rock, ніж пізні альбоми нульових.