Вінілові платівки Карна

Карна грає з Івано-Франківська з кінця 1990-х і майже весь цей час тримається однієї формули: важкі гітари плюс гуцульська мелодика й інструменти, які в метал зазвичай не пускають. На Last.fm гурт слухає близько п’ятнадцяти тисяч людей — за мірками світової сцени мало, за мірками української важкої музики це стабільна аудиторія, яка не розсипалася за чверть століття. На вінілі Карна з’явилася пізно, тільки у 2020-х, і одразу малими нумерованими накладами.

Як змінювався звук

Ранній період гурту прийшовся на кінець 1990-х, і тоді це був радше альтернатива з важким низом, ніж фолк. Вокаліст Олексій Ярош з’явився в складі 1998 року, за рік вийшов, повернувся у 2002-му й відпрацював вісім років поспіль — саме на цей відрізок припадає матеріал, який зараз перевидають на платівках. Потім у біографії гурту знову розрив, і повернення Яроша до мікрофона датоване 2019 роком.

Ці розриви чутно. Матеріал початку двохтисячних жорсткіший і прямолінійніший, у ньому більше ню-металевого качу — не випадково слухачі досі вішають на гурт мітку nu-metal. Пізніші речі помітно мелодійніші, гуцульський шар у них не прикраса поверх рифа, а те, від чого відштовхується аранжування. Найяскравіше це чути на «Гуцулізейшн», де назва не жарт, а опис методу.

Що шукати на вінілі

Обидва альбоми випустив український лейбл ТІЛЬКИТАК Records, і обидва — лімітовані нумеровані наклади. «Гуцулізейшн» 2024 року вийшов тиражем 399 копій на червоному вінілі з розводами: у Discogs колір записаний як Red Galaxy, у нас у картці стоїть просто «Червоний», тож не дивуйтеся, коли з конверта вийде платівка з прожилками. У комплекті вкладка, постер і обі-смуга — для української платівки комплектація серйозна. Хронометраж розкладений нерівно: сторона A йде близько двадцяти однієї з половиною хвилин, сторона B — менше дев’ятнадцяти. Довша сторона з шести треків, найдовший із них «Чорна скрипка» на 4:41, тож ущільнення канавки до самої етикетки тут не критичне.

«Летимо» 2025 року цікавіший з погляду колекціонера. У нас є два кольорові варіанти, сірий і помаранчевий, обидва на 180 грамів. Матричні номери в ранауті у них однакові: TTR029 2025 (A) 294497E1/A і (B) 294497E2/A. Це означає, що лак різали один раз, а різниця між двома платівками — виключно в кольорі маси й у тому, що вклали в конверт. Сірий комплектувався восьмисторінковим буклетом, і перші сорок дев’ять примірників тиражу підписані музикантами. Помаранчевий іде з тим самим буклетом плюс вкладка й талон.

Ще одна деталь, яку варто знати до покупки: на «Летимо» останні дві позиції сторони B — це демозаписи 2002 року «Сміття» і «Безнадійно Хворий». Вони звучать саме як демо двадцятирічної давності й помітно відрізняються від решти платівки якістю запису. Це не брак пресу, це свідомо залишений архів.

Українські наклади в 300–400 копій майже ніколи не друкують удруге. Якщо конкретний колір зник — швидше за все, він зник назавжди, і залишиться тільки другий варіант.

З чого почати

Тому, хто хоче зрозуміти, навіщо взагалі змішувати трембіту з дисторшном, підійде «Гуцулізейшн» — там ця ідея доведена до кінця й винесена в назву. Тому, хто йде за піснями, які знає з двохтисячних, потрібне «Летимо». А тим, хто вибирає між сірим і помаранчевим: звучать вони однаково, вибирати треба за комплектацією й за тим, який колір приємніше тримати.

Шукати Карну в каталозі варто через Метал і хардкор, а якщо цікавить український вініл ширше, без обмеження по важкості — є загальний розділ UA (Українське).