Вінілові платівки Burned Time Machine

Burned Time Machine зібралися 4 березня 2019 року — MusicBrainz фіксує саме цю дату, з точністю до дня, що для української групи трапляється нечасто. «Лімінальний» 2025 року вийшов на київському лейблі ТількиТак Records під номером TTR028 і став першою їхньою платівкою на вінілі. Одразу незручне: у нас це видання представлене двома різними тиражами з одним і тим самим штрихкодом 4820289250400, і сплутати їх у чужих каталогах дуже легко. Різниця між ними суттєва, і нижче вона розписана.

Як мінявся звук

Теги, які MusicBrainz дає групі, лежать щільною купкою: metalcore, post-hardcore, alternative metal, alternative rock. Жоден не переважує, і це точний опис — гурт не тримається однієї формули. Треклист «Лімінального» показує це прямо: поруч стоять «BREAKDOWN», названий за прийомом, і «Traumacore.jpeg» із «Dreamcore.mp3», названі як файли з чужого архіву. Сама група описує роботу через поняття лімінальності — перехідного стану, коли ти вже не тут, але ще не там. Сюжетно альбом веде героя через Лімб, місце загублених душ, і назви треків — «Войд», «Лімб», «поклик пустоти», «Обскур», «Омега» — ідуть саме як маршрут, а не як добірка синглів. Окремо стоїть «Байдужість»: у примітках до релізу сказано, що після повномасштабного вторгнення саме цей трек став для частини слухачів і музикантів орієнтиром.

Що шукати на вінілі

Два тиражі TTR028 відрізняються не кольором, а комплектацією й розміром. Перший — 99 примірників, 180 грамів, розкладна обкладинка, чорний напівпрозорий вініл із червоним місяцем, і перші 49 із них підписані музикантами. У ньому буклет, вкладка й постер. Другий тираж описаний просто як Red Moon, без 180 грамів і без гейтфолда. Тобто йдеться не про два кольори на вибір, а про делюкс і звичайне видання під однією назвою і, повторимо, під одним штрихкодом. Якщо береш платівку не в нас — дивитися треба на вагу й на конверт, штрихкод тут не допоможе.

Ще одна річ, специфічна для українських тиражів такого розміру. Сумарно двох версій випущено менш ніж кілька сотень, і на Discogs вони поки що майже не рухаються: власників одиниці, у бажаному теж одиниці. Це означає, що вторинного ринку в цієї платівки просто немає — коли лейбл розпродасть свою частину, доступних примірників не буде взагалі, бо другий прес малим українським лейблам зазвичай не окупається. Нумерація ручна, тому номер на вашому примірнику — не декорація, а фактично серійник із дев’яноста дев’яти.

Варто знати ще одну річ до покупки: на одинарну платівку тут покладено п’ятнадцять треків — сім на стороні A і вісім на стороні B. Це багато для одного диска, і саме тому 180-грамовий тираж має сенс не як «важче значить краще», а як більший запас на щільній нарізці. Сторона A закінчується «Traumacore.jpeg», сторона B — «Омегою», тобто перерва припадає рівно посередині сюжету, між Лімбом і виходом із нього. Якщо слухати альбом як історію, а він саме так і зроблений, паузу на перевертання варто витримати коротку.

З чого почати

Тут вибір простіший, ніж у міжнародних артистів: альбом один, питання лише в тому, який тираж. Хочете предмет — беріть 180-грамовий гейтфолд, у ньому є постер і буклет, а якщо пощастить із номером до 49, ще й підписи. Хочете просто музику — звичайний Red Moon робить те саме за менші гроші. Не знаєте гурт узагалі — почніть із того, що поруч у нас на полиці Метал і хардкор, і ширше — з розділу UA (Українське), де зібрано все, що виходить тут.