Вінілові платівки Justice

Гаспар Оже і Ксав’є де Роне зробили з французького хауса щось, чого від нього не чекали: підключили до нього рок-підсилювач. Justice від початку працювали не з м’якими текстурами, а з перевантаженням — компресія на межі, бас, який квадратом виламується з міксу, і хоровий пафос там, де за жанром мало бути мінімалістичне повторення. Це роздратувало половину аудиторії танцювальної музики й привело другу половину, ту, що виросла на гітарах. Спершу — одна важлива деталь про наш асортимент: із трьох позицій дуету одна є концертним записом, а не студійним альбомом, і плутають їх часто.

Як змінювався звук

Дебютний хрест 2007 року був зроблений із дисторшену і семплів; після нього дует отримав Греммі за ремікс на MGMT і репутацію команди, яка може зруйнувати будь-який трек і зібрати назад. A Cross The Universe зафіксував саме той період — це запис туру, зроблений живцем, з усім, що буває на сцені, включно з тим, як публіка перекрикує апаратуру.

Audio, Video, Disco. 2011 року розвернувся до прогресивного року сімдесятих: орган, гітарні соло, багаточастинні композиції. Discogs описує реліз одразу трьома стилями — house, electro і rock and roll, — і це рідкісний випадок, коли автоматична класифікація описує задум точніше за критиків.

Hyperdrama 2024 року повернув танцювальність, але вже без агресії: тринадцять треків, від двадцятивосьмисекундного етюду Harpy Dream до п’ятихвилинного Dear Alan, і жоден із них не тисне на слухача так, як тиснув дебют. Стилістично Discogs ставить сюди electro, synth-pop і nu-disco.

Що шукати на вінілі

Два з трьох наших видань зроблені у Франції на заводі MPO, і це видно в раннаутах Hyperdrama: логотип заводу й номер партії там витиснені штампом, а решта символів нанесені гравіюванням. Мастеринг альбому робив Дам’єн Кентар у Studio Miraval — тій самій провансальській студії, де свого часу писали великі рок-платівки, — а лак різала Марі П’єпжовнік у паризькій Translab. Конверт глянцевий розкладний, усередині два щільні друковані внутрішні конверти; у характеристиках картки розкладна обкладинка не проставлена, хоча вона є.

A Cross The Universe у нас — наклад 2022 року, випущений до п’ятнадцятиріччя дебюту, з постером формату 12 дюймів. Лак для нього різала та сама П’єпжовнік, тож обидві платівки мають спільний почерк на етапі нарізки. Вісімнадцять позицій на чотирьох сторонах, і сет ідеться суцільно, без пауз між номерами.

Audio, Video, Disco. — перевидання 2019 року, і воно містить не лише дві платівки, а й компакт-диск, чого в картці не видно. Заглавна річ триває десять із половиною хвилин і займає останню сторону цілком. Мастеринг і частину лаків робив Нілеш Пател у лондонському The Exchange, ще одну частину — Саймон Дейві.

З чого почати

Тим, хто хоче почути дует у найбільш звичному вигляді, підійде Hyperdrama: він рівний, свіжий і не вимагає знання попереднього контексту. Сорок п’ять хвилин на чотири сторони — це просторо нарізаний матеріал без спроб втиснути зайве.

Тим, кому цікава ідея альбому як цілісної форми, варто брати Audio, Video, Disco. з його десятихвилинним фіналом. Суміжні полиці — Synth-Pop / Electro Pop.

А концертний A Cross The Universe купують ті, кому потрібен не альбом, а атмосфера залу: там перехід від треку до треку важливіший за самі треки. Якщо хочеться копнути в бік танцполу — далі шукайте в House.