Вінілові платівки Grimes

Клер Буше з Ванкувера записала платівку, яка визначила ціле десятиліття інді-електроніки, у власній квартирі в Монреалі, у GarageBand, майже без сну і без жодної студійної години. «Visions» вийшли 2012 року і досі звучать так, ніби зроблені кимось, хто не знав, як правильно, і тому зробив по-своєму.

Одразу неприємне для тих, хто купує вінілову платівку заради «аналогового тепла»: «Visions» технічно записані бідно. Джерело — програмні інструменти й дешевий мікрофон, і жодне видання цього не виправить. Тут вінілова версія цінна не роздільністю, а тим, що ця бідність на платівці перестає дратувати й починає працювати на користь запису.

Чотири різні Grimes

Ранні «Geidi Primes» і «Halfaxa» (обидва 2010) — це майже нойз із мелодією десь на задньому плані, музика для дуже терплячих. «Visions» узяли ту саму естетику й підняли поверх неї поп-структуру: «Oblivion» досі цитують як зразок того, як страшна за темою пісня може звучати легко.

«Art Angels» (2015) став різким кроком у бік світлого продакшну — гітари, струнні, живі барабани, майже все зіграно нею самою. Це найдоступніша її платівка загалом і водночас найбільш надірвана: сама Буше пізніше говорила про неї без особливої теплоти.

«Miss Anthropocene» (2020) повернувся до темряви, але вже з іншого боку — це концептуальний альбом про богиню кліматичної катастрофи, повільний, важкий, з індустріальними фактурами. Найкраща її робота для гучного прослуховування на нормальній системі.

Окремо варто сказати про її роль продюсера. Буше сама зводить власні платівки й сама відповідає за їхнє звучання — випадок нечастий для виконавиці, яку продають як поп. Через це її альбоми не мають того відполірованого лаку, який лейбли зазвичай накладають зверху, і кожен звучить як окреме рішення, а не як продукт студійного стандарту.

Що шукати на вінілі

У нашому каталозі дві платівки, і вони стоять на протилежних полюсах її творчості. «Visions» — у виданні 2015 року, тобто перевидання лейблу після того, як оригінальний наклад 2012-го розійшовся. «Miss Anthropocene» — пресинг 2020 року, того ж, що й реліз.

Порада для «Miss Anthropocene»: альбом зведений із великою кількістю дуже низького басу, який на цифрі просто гуде, а на платівці розкладається на окремі шари. Це якраз той випадок, коли купівля на вінілі дає чутну різницю, а не лише обкладинку у великому форматі.

Ще одна річ, яку варто врахувати при виборі: платівки Grimes зведені дуже по-різному. «Visions» тихі й глухі, «Miss Anthropocene» гучний і щільний, і якщо ставити їх підряд, доведеться крутити гучність між сторонами. Це не дефект жодного з видань, а різниця в підході до запису з розривом у вісім років. Слухати їх краще окремими вечорами, а не поспіль.

З чого почати

Знайомитися логічно з «Visions» — без них решта дискографії читається неправильно, бо саме там сформувався її метод.

Якщо потрібна музика, яку можна поставити при гостях, ставте «Art Angels»: він мелодійний і не вимагає жодного попереднього налаштування.

А тим, кого цікавить сама сцена, є два шляхи в каталозі: Alternative Pop, де вона у нас лежить, і IDM / Experimental — туди веде експериментальна половина її роботи, особливо ранні альбоми.