Вінілові платівки Glass Animals

Четверо однокласників з Оксфорда, які зібрали гурт 2010 року і через десять років опинилися в ситуації, до якої ніхто з них не готувався: пісня «Heat Waves» з альбому 2020 року стала хітом майже через два роки після виходу, без синглової кампанії, просто тому, що її почали слухати. Дейв Бейлі пише, співає і фактично продюсує, Дрю Макфарлейн, Едмунд Ірвін-Сінгер і Джо Сівард тримають решту. У каталозі є два їхні альбоми — той самий «Dreamland» і «I Love You So F***ing Much» 2024 року.

Як змінювалося звучання

Ранні Glass Animals — це майже трип-хоп, перенесений у 2014 рік: повільні біти, багато простору між звуками, вокал, який ніколи не тисне. Слухацькі мітки досі описують гурт словами electronic, indie rock та indietronica одночасно, і жодна з них не бреше.

«Dreamland» став поворотом усередину. Альбом побудований як домашній відеоархів: чотири короткі інтерлюдії з підписом «Home Movie» розділяють дванадцять пісень, і на вінілі це працює навіть краще, ніж у стрімінгу, бо ці вставки припадають на природні паузи всередині сторін. Звук тут ближчий до попу, ніж у попередніх роботах, з м’яким низом і навмисно нечіткими краями.

«I Love You So F***ing Much» 2024 року — рух у протилежний бік: десять треків, жодних інтерлюдій, майже сорок хвилин рівно поділених між двома сторонами (дев’ятнадцять з половиною і двадцять з половиною). Це найпросторіша їхня платівка, з довгими затуханнями і синтезаторним тлом, яке тримає весь альбом.

Що шукати на вінілі

Обидва наші видання підписані в раннауті, і підписи різні. «Dreamland» різали в Sterling Sound: у канавці кожної сторони травлено «JN-H STERLING» — це ініціали Джо Ніно-Гернеса, одного з інженерів студії. Решта символів у раннауті вибита штампом, тобто гальваніку і тиснення робили окремо; сам тираж пресувала чеська GZ Media. На стороні B поруч із підписом стоїть скорочення REI, яке позначає перерізку — сторону готували вдруге.

«I Love You So F***ing Much» мастерили в Abbey Road, і раннаут це прямо називає: у канавці стоїть «MILES. ABBEY ROAD. ROOM 30» — ім’я інженера і номер кімнати, в якій різали лак. Поруч, на обох сторонах, вручну виведено «ILYSFM.» — і це зробив сам Дейв Бейлі. Комплектація теж інша: друкований внутрішній конверт плюс окрема двосторінкова вкладка.

Практична різниця для покупця проста. «Dreamland» — 180 грам, важчий диск, шістнадцять позицій на дві сторони, тобто канавка щільніша. «I Love You So F***ing Much» на звичайній вазі, але з удвічі меншою кількістю треків, і саме на ньому чути, скільки простору лишили низьким частотам.

З чого почати

Якщо ви прийшли по «Heat Waves», беріть «Dreamland» — пісня стоїть п’ятою на стороні B, майже наприкінці, після чого залишається одна інтерлюдія і фінальний «Helium». Це, до речі, гарний аргумент слухати альбом цілком: у стрімінгу трек живе окремо, на платівці до нього треба дійти.

Якщо хочеться меншої кількості хітів і більшої кількості повітря — «I Love You So F***ing Much». Він рівніший, менш подієвий і краще працює фоном на цілу сторону.

А далі можна розходитися в різні боки: інді-рок дасть гуртів із тією ж британською школою, а альтернативний поп — тих, хто працює з таким самим м’яким електронним низом.