Вінілові платівки DOPE LEMON

Dope Lemon — проєкт австралійця Ангуса Стоуна, який він завів 2015 року окремо від усього, що робив до того. Теги MusicBrainz у нього скупі — indie, indie rock, psychedelic rock, по одиниці кожен, — і це нормально для артиста, який тільки набирає історію в базах. Опис із Last.fm точніший: блюз і психоделія в основі, підкреслено розслаблена подача, голос, який порівнюють із Бакстером Дюрі й Беном Гарпером.

Як змінювалося звучання

Головна риса — темп. Майже весь матеріал побудований на повільному, майже сонному ритмі, з гітарою, обробленою тремоло, і вокалом, записаним тихо й близько до мікрофона. Це музика, зроблена так, щоб не привертати уваги силою, і в цьому вона послідовна від першого альбому.

«Honey Bones» 2016 року — дебют і найгітарніша річ: там ще виразно чути блюзову основу. «Smooth Big Cat» 2019-го додав більше електроніки й простору між інструментами.

«Rose Pink Cadillac» 2022 року і «Kimosabè» 2023-го — найповільніші й найгустіші його платівки, з довшими інструментальними ділянками. «Golden Wolf» продовжує цю лінію.

Окремо стоїть «Hounds Tooth» — це міні-альбом, а не повноформатна платівка, і в нашій картці він так і позначений.

Що шукати на вінілі

Тут найцікавіше в каталозі, і воно стосується двох позицій, які легко пропустити.

«Smooth Big Cat» присутній у двох виданнях. Одне — синьо-бірюзове перевидання. Друге — платівка з зображенням, і не звичайна: це фонотропний диск із анімацією. Малюнок на поверхні розрахований так, що під час обертання складається в рухому картинку, якщо знімати його камерою або дивитися через строб. У комплект покладено інструкцію, як це зробити, і скретч-картку. «Kimosabè» зроблено так само — теж анімований фонотропний диск, плюс кольоровий буклет на дванадцять сторінок.

І тут потрібна чесна поправка. Платівки з зображенням шумлять помітно більше за будь-який інший тип вінілу: малюнок лежить усередині прозорого пластику, і канавка ріжеться по неоднорідній основі. Для музики Ангуса Стоуна, побудованої на тихих гітарах і паузах, це чути. Але саме тут переплата за формат осмислена: анімація — задум, а не прикраса, і зробити її на чорному вініли неможливо. Якщо ви берете диск слухати щодня, шукайте кольорове видання; якщо як предмет — фонотропне того варте.

Решта позицій кольорові, але звичайні: «Rose Pink Cadillac» подвійником на рожевому, «Golden Wolf» на золотому мармурі, «Honey Bones» подвійником на напівпрозорому, «Hounds Tooth» на прозорому з швидкістю сорок п’ять обертів.

Ще дві позиції варто оцінити не за вінілом, а за поліграфією. «Rose Pink Cadillac» надрукований у Швеції, і в комплект покладено кольоровий буклет тридцять на тридцять сантиметрів на шістнадцять сторінок — з фотографіями й повними текстами. «Golden Wolf» іде в розкладній обкладинці з буклетом на двадцять чотири сторінки, надрукований у Чехії, мастеринг робили на GZ Media. Для артиста, у якого тексти розбирати на слух складно через манеру співу, надруковані слова — не бонус, а практична річ.

З чого почати

Найзрозуміліший вхід — «Honey Bones»: дебют, найбільше гітари, найменше обробки.

Тим, хто хоче фірмовий пізній звук, підійде «Rose Pink Cadillac» — найповільніша й найгустіша його річ. Далі логічно розширювати добірку сусідами по Psychedelic Rock.

А якщо вам ближче не психоделія, а туманність і простір, дивіться в бік Shoegaze / Dream Pop — за фактурою пізні альбоми стоять саме там.