Вінілові платівки Charles Aznavour

Шарль Азнавур народився 22 травня 1924 року в Парижі в родині вірменських емігрантів — Мовсеса (Міши) Азнавуряна та Кнар Багдасарян. Старша сестра Аїда народилася роком раніше, ще в Греції, під час втечі родини з Вірменії. На сцену Шарль вийшов ще дитиною: у 1933 році танцівником у Théâtre du Petit Monde, а в 1935-му, в одинадцять років, зіграв роль у вистави «Margot». Кар’єра, яка тривала понад 85 років, довела зрештою до 1400 записаних пісень дев’ятьма мовами, 91 студійного альбому і понад 90 фільмів.

Як змінювалося звучання

Близько 1942 року Азнавур утворив дует з піаністом П’єром Рошем — роки, коли французька публіка ще не приймала його голос і зовнішність як «естрадні». Через видавця Рауля Бретона він познайомився з Едіт Піаф, писав для неї пісні — зокрема французький текст «Jezebel» — і в 1947–1948 роках їздив з нею в турне по США як акомпаніатор і автор, а не як самостійний виконавець. Власний прорив прийшов лише у 1956 році з «Sur Ma Vie»: після неї про Азнавура заговорили за межами Франції. Кінець 50-х і 60-ті — час великого оркестрового шансону, з диригентами рівня Поля Мор’я чи Франка Пурселя; саме цей період зібрано на нашому виданні «20 Greatest Hits (1952–1962)». У 1960-му Азнавур зіграв одну з головних ролей у фільмі Франсуа Трюффо «Tirez sur le pianiste» — паралельно з піснями йшла і кінокар’єра. Далі прийшли «Que c’est triste Venise» (1964) і «La Bohème» (1965) — пісні, що зробили ім’я світовим, а в 1974-му англомовна «She» чотири тижні тримала перше місце в UK Singles Chart. В 1989-му, після землетрусу у Вірменії, разом з Жоржем Гарваряном написав благодійний сингл «Pour Toi Arménie» — він продався накладом близько 3 мільйонів копій. У 2008-му Азнавур отримав вірменське громадянство, у 2009-му став послом Вірменії при ООН у Женеві, у серпні 2017-го отримав зірку на Голлівудській алеї слави. Помер 1 жовтня 2018 року у віці 94 років у Мур’є, Франція; прощання відбулося з державними почестями в Домі інвалідів у Парижі.

Що шукати на вінілі

У нашому каталозі зараз два збірники Азнавура: «20 Greatest Hits (1952–1962)» і «Chansons Préférées» — обидва по 180 грам, обидва зібрані вже в 2010-х різними лейблами з архівних записів, а не перевидання одного й того ж оригінального альбому. Трек-листи в них частково перетинаються: «Jézébel», «Je M’Voyais Déjà», «Poker» і «Sa Jeunesse» є в обох, тож перед покупкою другого варто звірити список треків першого, щоб не платити двічі за ті самі чотири пісні. Жоден з двох дисків не покриває пізніший, найвідоміший період — шукати «La Bohème» чи «Que c’est triste Venise» саме на цих виданнях не варто, це записи іншого часу й інших збірників.

З чого почати

Якщо цікавить сам голос і оркестр раннього періоду — починайте з «20 Greatest Hits (1952–1962)»: десять років кар’єри, включно з проривним «Sur Ma Vie» і піснею «Jézébel», яку він колись писав для Едіт Піаф. Якщо цікавить французький естрадний шансон ширше, а не лише Азнавур, — загляньте в розділ Jazz на сайті, там сусідять виконавці того ж часу й тієї ж оркестрової традиції. А якщо ближче оркестрова поп-естрада без чіткої межі жанру — це Pop Rock.