Вінілові платівки Type O Negative

Type O Negative зібралися у Брукліні 1989 року і закінчилися 2010-го зі смертю Пітера Стіла — басиста, вокаліста й автора майже всього, що гурт зіграв. Їхня музика повільна, важка й водночас глузлива: MusicBrainz ставить їм gothic metal і doom metal, але жоден тег не пояснює, як в одному альбомі вміщаються похоронний темп, готичні клавішні й відвертий стьоб над самим собою.

Як змінювалося звучання гурту

«Slow, Deep And Hard» 1991 року — дебют, у якому ще чути хардкорне минуле Стіла з Carnivore: агресія, довгі композиції, майже жодної мелодії. «The Origin Of The Feces» наступного року — жарт, який гурт розтягнув на цілу платівку. Далі, у середині дев’яностих, прийшли ті самі готичні балади, за які їх знають, а «Dead Again» 2007-го, останній прижиттєвий альбом, повернув швидкість і злість дебюту, тільки вже з дорослим продакшном. Пітер Стіл лишається головним автором оформлення навіть у виданнях, що вийшли вже після його смерті: на обох пресах «Dead Again» Discogs і зараз друкує його ім’я в графах Art Direction і Design поряд із Vocals і Bass — обкладинку альбому 2007 року просто перевидають, не переприписуючи нікому іншому. А пісня «Hey Pete (Pete’s Ego Trip Version)» на нашому «Slow, Deep And Hard» — не випадковий бонус: та сама композиція живцем звучить на «The Origin Of The Feces», і різницю між студійною й концертною версією чути, тільки якщо в колекції є обидва диски.

Що шукати на вінілі

Почнемо з неприємної правди про «The Origin Of The Feces»: підзаголовок Not Live At Brighton Beach не жарт оформлювача. Це студійний запис, поверх якого накладено фальшивий шум натовпу, вигуки й навіть звук бійки — концерту, назви якого стоїть на обкладинці, ніколи не було. Хто купує платівку як живий альбом, отримає не те, чого чекав.

Наше видання цього альбому — перевидання Run Out Groove 2022 року, два диски на зелено-чорному мармурі. Ранаути тут вирізані повністю вручну, штампом нанесли лише номер заводу Record Industry, і в них видно ініціали CM. Той самий підпис стоїть і на «Slow, Deep And Hard» 2024 року — там у ранауті написано cm in nyc; це теж зелено-чорний мармуровий подвійник, зроблений у Нідерландах до жовтневої серії Rocktober, з ремастерингом у Sterling Sound поверх оригінального мастеру Frankford/Wayne.

«Dead Again» у нас у двох різних пресах, і це не помилка каталогу. Білий подвійник 2023 року від Nuclear Blast пресували на Optimal, він іде в розкладній обкладинці з чотиристорінковим буклетом текстів, і диски в ньому кладуть зовні гейтфолда, а не всередину — так лейбл береже шов конверта від розриву. Друге видання, 2024 року, зроблене на прозорому вінілі з зелено-біло-чорними бризками. Матеріал однаковий, обидва зводили й мастерили в брукліновській Systems Two.

З чого почати

Новачкові я б радив «Dead Again»: він найдинамічніший і найзрозуміліший, а взяти можна той із двох пресів, який більше подобається на вигляд. «Slow, Deep And Hard» ставте, коли готові до сорока хвилин повільної люті без поблажок. «The Origin Of The Feces» беріть третім, уже розуміючи гумор гурту, — інакше жарт не спрацює.

Ми тримаємо гурт у готиці, і за настроєм це правильна адреса. За важкістю вони стоять поруч із тим, що зібрано в хеві-металі — звідти зручно шукати сусідів по полиці.