Вінілові платівки T. Rex

Марк Болан прожив на сцені десять років і за цей час встиг побути двома різними музикантами. Спочатку — половиною акустичного дуету Tyrannosaurus Rex, який грав психоделічний фолк для вузького кола і майже не продавався. Потім — автором формули, з якої виріс глем-рок: короткі електричні пісні на два акорди, бугі-ритм, помада і блиск. Другий Болан протримався всього сім років: 16 вересня 1977 року він загинув в автокатастрофі, не доживши двох тижнів до тридцяти.

Як змінювався звук T. Rex

Ранній період, 1968–1969, — це бонги, акустика і тексти про ельфів. Продюсував їх уже тоді Тоні Вісконті, який залишиться з Боланом до кінця. Ніякого рок-звучання там немає, і слухати ці платівки як передмову до «Electric Warrior» безглуздо — це окрема музика, ближча до британського фолку, ніж до року.

Перелом стався у 1970-му. Болан скоротив назву до T. Rex, узяв електрогітару і записав «Ride A White Swan» — і з цього моменту почалося те, що британська преса назвала T. Rextasy. «Electric Warrior» 1971 року зафіксував формулу остаточно: мінімум акордів, максимум свінгу, струнні аранжування Вісконті поверх бугі і вокал, який весь час зісковзує у шепіт. Наступний «The Slider» був тим самим рецептом, зробленим ще щільніше.

Далі почалося вигоряння. З 1973-го Болан рухався у бік соулу і фанку, продажі падали, а критика писала про повторення. Історично його реабілітували вже посмертно: без цих платівок не було б ані Боуї періоду Ziggy, ані більшої частини британської гітарної музики вісімдесятих. У відкритих базах гурт і сьогодні розмічають насамперед як глем-рок, і фолкові теги залишаються далеко позаду.

Що шукати на вінілі

У каталозі в нас два різні преси «Electric Warrior», і різниця між ними суттєва. Видання 2014 року — чорні 180 грамів від A&M і Universal Music Catalogue, надруковані на чеському GZ Media, з кодом на завантаження в комплекті; раннаути тут штамповані, а не протравлені. Це найпоширеніший варіант альбому: він лежить майже у дев’яти тисячах колекцій на Discogs і коштує адекватно.

Видання 2023 року — лімітоване, у блакитному розливі, який лейбл називає Sky. Лаки для нього різали в Alchemy Mastering, пресували на Optimal Media в Німеччині. З ним пов’язана дрібна плутанина, яку варто знати: на конверті надруковано Made in the EU, а на наліпці — Made in Germany. Це один і той самий тираж, розбіжність суто поліграфічна. Кольорове видання зустрічається значно рідше за чорне, і за співвідношенням «хочу» до «маю» на Discogs воно вже випереджає пресинг 2014 року.

Окремо стоїть семидюймовий «Bang A Gong (Get It On)» на червоному вінілі. Тут потрібна чесність: це не оригінальний сингл сімдесятих, а випуск Cleopatra 2021 року за ліцензією, і в кредитах значиться сучасне зведення Юргена Енглера. Тобто ви отримуєте не 1971 рік, а нову версію на 45 обертах. Конверт друкували в Канаді, лаки різав Філліп С. Родрігес, а в раннауті вибито CLO2397SP — номер, який не збігається з каталожним CLO2497 на етикетці. Для колекціонера це нормальна цікавинка, для того, хто шукає автентичний звук, — привід узяти краще альбом.

З чого почати

Тут все просто: беріть «Electric Warrior», питання лише в тому, який саме прес. Чорне видання 2014-го — робочий варіант для щоденного слухання, з кодом на цифрову копію і без переплати за колір. Блакитне 2023-го має сенс, якщо платівка йде на полицю як предмет, а не тільки як носій. Сингл же розумно брати третім, коли альбом уже стоїть удома.

Сусідів по епосі шукайте у Golden Age of Rock — саме там у нас лежить весь T. Rex. А якщо цікавить те, з чого Болан починав, до акустичного Tyrannosaurus Rex ближче полиця Psychedelic Rock.