Вінілові платівки Robbie Williams

Про Роббі Вільямса зручно говорити цифрами: сім сольних альбомів підряд стартували з першого місця британського чарту, і жоден інший сольний артист такого не робив. Незручніше сказати інше — його сольна кар'єра тримається на чотирьох роках роботи з Гаєм Чемберсом, і все, що вийшло після їхнього розриву, так чи інакше оглядається на цей період. У нашому каталозі дві платівки, і вони стоять якраз по різні боки цієї межі.

Як змінювалося звучання

Take That Вільямс покинув 1995 року, і перші сольні кроки були незграбними — брит-поп у чужому піджаку. Усе змінив «Life Thru A Lens» (1997): Гай Чемберс приніс мелодику, Стів Пауер — продюсерське зведення, і з цього вийшов формат, який тримався чотири альбоми поспіль. Гучні гітари, оркестрові підкладки, приспів, розрахований на стадіон, і текст, у якому автор сам себе висміює швидше, ніж встигне журналіст.

Далі — «I've Been Expecting You», «Sing When You're Winning», «Swing When You're Winning» із оркестром і стандартами. Після 2002 року Чемберс пішов, і почалася смуга, яку сам Вільямс описував як пошук: електронний «Rudebox», повернення до попу, різдвяні та свінгові альбоми. Теги в MusicBrainz фіксують це чесно — pop важить одинадцять, britpop шість, swing два.

Що шукати на вінілі

Найважливіше про «XXV» треба сказати першим рядком: це не збірка оригінальних записів. Усі пісні перезаписані заново з нідерландським Metropole Orkest — інші аранжування, інший вокал, інший рік. Це навіть винесено на хайп-стікер тиражу: «The Classic Hits. Newly Orchestrated». Хто шукає ту саму «Angels» 1997 року, тут її не знайде. Реліз 2022 року, Columbia 19439921781, дві платівки, дев'ятнадцять треків на чотирьох сторонах.

Технічно «XXV» зроблено ретельно: майстеринг Тоні Казенса, лак різав Баррі Грінт в Alchemy Mastering, і його підпис стоїть просто в раннауті — «BAZZA», прізвисько, яким Грінт підписує свої нарізки десятиліттями. Гальваніку робив завод TAKT. Ще одна дрібниця з кредитів, яку легко пропустити: як інженер додаткового вокалу вказана Кайлі Міноуг — вона співає в дуеті «Kids» на стороні D і, судячи з титрів, сама себе й писала.

«Life Thru A Lens» у нас — видання 2021 року від Island/UMC (каталожний 3550395), одна платівка з розкладною обкладинкою, пресована на GZ Media. І тут ховається факт, який мало хто знає: у 1997 році цей альбом на вінілі не виходив узагалі. Перевидання 2021-го — перша вінілова публікація взагалі, про що прямо сказано в нотатках Discogs. Тому «оригінального пресу» цього альбому просто не існує, шукати його немає сенсу.

Ще одна річ, яка збиває при виборі: «Angels» на «Life Thru A Lens» стоїть четвертою на першій стороні, а не фінальним треком, як її звикли ставити на збірках. Альбом закінчується тихою «Baby Girl Window». За статистикою Discogs обидві платівки розійшлися широко — 2752 і 2900 копій на руках, — але want у «Life Thru A Lens» удвічі вищий: 348 проти 142.

З чого почати

Тим, хто хоче почути, з чого все почалося, потрібен «Life Thru A Lens». Це найгостріший альбом Вільямса, з «Let Me Entertain You» і «Old Before I Die», записаний до того, як формат став індустрією. Розкладна обкладинка в перевиданні збережена.

«XXV» має сенс, якщо оригінали вже є на полиці й цікаво почути їх іншими: Metropole Orkest грає всерйоз, і кілька пісень від оркестру справді виграють. Як єдина платівка Вільямса в колекції це поганий вибір.

А коли хочеться зрозуміти, звідки взявся сам формат — гучний приспів плюс іронічний текст — подивіться класичний поп і поп-рок: Вільямс майже нічого не винайшов, але зібрав це щільніше за сучасників.