Вінілові платівки Dave Gahan

Дейв Гаган (справжнє ім’я — Девід Колкотт, народився 9 травня 1962-го в Еппінгу, Ессекс) відомий насамперед як вокаліст Depeche Mode із 1980 року, але «Paper Monsters» (2003, перевидання 2021-го), яку продаємо ми, — це його перший сольний альбом, де він уже сам значиться співавтором пісень, а не лише голосом чужого матеріалу. Це важлива відмінність для тих, хто шукає саме сольну частину його дискографії, а не черговий тираж гурту.

Як змінювався його шлях у музиці

За біографією на Last.fm, Гаган зростав у Безілдоні, Ессекс, у родині, де мати Сільвія працювала кондукторкою лондонського автобуса, а біологічний батько Лен Колкотт був автобусним водієм малайзійського походження; батьки розлучились, коли Гаган був малим, і згодом його всиновив другий чоловік матері, Джек Гаган. Юність була неспокійною — з проблемами із законом і періодами в дитячому суді, за тими самими джерелами, а музика, за словами самого Гагана, відіграла помітну роль у тому, як він з цього періоду вийшов. У 1980-му він приєднався до Depeche Mode як вокаліст, а 2020-го разом із гуртом потрапив до Зали слави рок-н-ролу. «Paper Monsters» 2003 року — перший запис, де Гаган виступає співавтором пісень, а не тільки виконавцем: усі треки написані ним у парі з Ноксом Чендлером, який на цьому альбомі відповідає за гітару, дульцимер, віолончель, бас, клавішні, семплер, вібрафон і аранжування струнних — тобто практично за весь інструментальний бік запису, лишаючи Гагану вокал, клавішні, електропіаніно, губну гармоніку й глокеншпіль. Живі барабани на записі зіграли одразу двоє сесійних музикантів — Пол Гарісто і Віктор Індріццо, а програмуванням займався Джон Коллаєр.

Що шукати на вінілі

Наш тираж — розкладна обкладинка, лейбл Mute за ліцензією Sony Music, картка для завантаження цифрової версії. Арт-директором і фотографом релізу значиться Антон Корбейн — той самий фотограф і режисер, чиї роботи десятиліттями формували візуальний образ самого Depeche Mode, тож і сольний реліз Гагана отримав ту саму візуальну мову; дизайн обкладинки робила студія Four5one Creative, а менеджментом Гагана на той час займався Джонатан Кесслер. Продюсер і зведення — Кен Томас, запис зводив інженер Джек Кларк, а записувальний інженер — Джонатан Адлер; мастерингом займався Майк Марш у студії The Exchange, а лак для преса різав Дейв Ек у Lucky Lacquers. У раннауті сторона A вигравіювана вручну, а сторона B — зі штампом «[Lucky]», що прямо вказує на студію, яка різала лак саме для цієї сторони. На Discogs у релізу 2216 власників, 145 бажають придбати і рейтинг 4,57 зі 191 оцінки — доволі високий показник для сольного проєкту вокаліста, чий гурт зазвичай затьмарює власні записи учасників у масовій увазі слухачів.

З чого почати

Якщо цікавить Гаган як голос Depeche Mode — 2020 року він разом із гуртом потрапив до Зали слави рок-н-ролу, але це вже інша, набагато довша дискографія гурту, а не сольний каталог. Якщо ж хочеться почути його саме як автора власних пісень, а не лише виконавця чужого матеріалу, — «Paper Monsters» і є тим стартом, а цей наш тираж описаний вище. А щоб знайти суміжне за електронним звучанням, у каталозі є напрямки synth-pop / electro pop і electronic — обидва відповідають реальному стилю цього релізу за Discogs.