Поставте голку на першу доріжку і не поспішайте робити гучніше. Спершу звідкись здалеку виє сирена повітряної тривоги. Потім гітара б’є важкий акорд і дає йому повиснути в тиші. Ще один. Ще. Барабани ходять навколо, ніби хтось повільно обходить поле бою. Ця пісня називається «War Pigs» , і вона триває майже вісім хвилин.
Четверо хлопців із Бірмінгема записали цю платівку за лічені дні в червні 1970-го. Головний хіт альбому придумали за пів години, поки всі пішли перекусити. Назву довелося змінити, бо лейбл злякався. А вийшла платівка, яку Rolling Stone через сорок сім років назвав найкращим метал-альбомом усіх часів. Ось як це було.
Чому це ікона
Rolling Stone жартує: сядьте в машину часу, поверніться на початок 1970-х і скажіть тодішнім критикам, що про «Paranoid» писатимуть і через 50 років. Вони б не повірили. Але майже кожен важкий гурт останніх десятиліть, від Metallica і Nirvana до Mastodon, завдячує гранітним гітарним акордам Тоні Айоммі, ритм-машині Білла Ворда і Гізера Батлера та вокалу Оззі Осборна. У списку 500 найкращих альбомів усіх часів Rolling Stone альбом стоїть на 139-му місці.
У 2017 році Rolling Stone склав окремий рейтинг 100 найкращих метал-альбомів, і «Paranoid» його очолив. Guitar World поставив платівку на шосте місце серед найкращих гітарних альбомів, журнал Blender назвав найкращим метал-релізом в історії, а для самих Black Sabbath це найпродаваніший альбом.
Астон, 1968-й. Фабрика, кіно і чотири хлопці
Black Sabbath зібралися в Астоні, районі Бірмінгема, де виріс Оззі. Тоні Айоммі — з сусіднього Гендсворта. І саме йому фабрика мало не забрала музику назавжди.
Гітарист, який мав більше не грати. Тоні Айоммі було сімнадцять, і це був його останній день на фабриці листового металу. Того дня машина відрізала йому кінчики середнього і безіменного пальців правої руки. Айоммі шульга, тож саме цією рукою він затискає струни. Йому сказали: грати ви вже не будете.
Його врятував начальник цеху. Він увімкнув Тоні запис Джанго Рейнхардта, бельгійського джазового гітариста, який після травми грав лише двома пальцями. Айоммі вирішив, що теж зможе. Розплавив пляшку від миючого засобу Fairy, виліпив із пластику кінчики пальців і обтягнув їх шматочками старої шкіряної куртки. Звичайні струни під такими «пальцями» не відчувалися, тож він ставив тонкі банджо-струни і настроював гітару нижче. Так йому було менше боляче. А заразом, як він сам казав, звук ставав більшим і важчим. Запам’ятайте це: з цього низького, важкого гулу виросте цілий жанр.
Співак з оголошенням у кишені. Оззі Осборн до музики встиг попрацювати на будові, учнем сантехніка, на автозаводі і на бійні. Щоб знайти гурт, він повісив у музичній крамниці папірець: «Оззі Зіг шукає роботу, має власну апаратуру». На оголошення відгукнулися Айоммі та барабанщик Білл Ворд. Басиста Гізера Батлера Оззі вже знав: вони разом грали в іншому гурті.
Спершу вони називалися Polka Tulk Blues Band, потім просто Earth. А навпроти репетиційної кімнати був кінотеатр, де йшов італійський фільм жахів «Чорний шабаш» із Борисом Карлоффом. Батлер зауважив: дивно, що люди платять стільки грошей, аби їх налякали. Може, нам грати страшну музику? Так з’явилася пісня «Black Sabbath», а у серпні 1969-го — і нова назва гурту.
Першим, хто в них повірив, був Джим Сімпсон, бірмінгемський промоутер. Він пустив Earth грати у свій клуб Henry’s Blueshouse. Плата — безкоштовні футболки. Публіка прийняла їх так, що Сімпсон став їхнім менеджером.
Шість тижнів у Цюриху, сім сетів на день
Наприкінці 1969-го гурт поїхав до Швейцарії. У цюрихському клубі в готелі Hirschen вони мали грати сім сетів по 45 хвилин щодня. Шість тижнів поспіль. Пісень на стільки годин у них не було, тож доводилося джемувати: брати риф і розкручувати його, доки не вийде нова пісня.
«Там з’явилася “War Pigs”», — згадував Айоммі. Спочатку вона звалася «Walpurgis», на честь Вальпургієвої ночі, шабашу відьом. Батлер написав текст як порівняння: генерали збирають армії так само, як відьми збираються на чорну месу. Справжні сатаністи, казав він, — ті, хто розв’язує війни і посилає на смерть бідних.
У лютому 1970-го вийшов їхній дебют «Black Sabbath». На запис мали два дні, і один із них пішов на зведення. Критики його лаяли, а люди купували. Тож уже за чотири місяці гурт знову сидів у студії.
Червень 1970-го. «Нам бракує трьох хвилин»
Записували в Лондоні, у студіях Regent Sound та Island. Продюсером знову був Роджер Бейн, звукорежисерами — Том Аллом і Браян Гамфріс.
Уявіть останні дні запису. Пісні готові, і тут Бейн рахує хвилини: на платівку не вистачає. Потрібна ще одна, коротка, хвилини на три. Усі пішли перекусити, а Айоммі лишився з гітарою. «Це була просто дрібничка, викинути не шкода», — казав він. Бейн почув і спитав, що це. Йому відповіли: та так, дуркуємо.
Білл Ворд потім розповідав, що о пів на другу в Тоні був риф, а о другій пісня «Paranoid» була готова точно такою, як її чути на платівці. Батлер дописав слова приблизно за дві години, і Оззі співав їх, читаючи з аркуша. Гізер з Оззі ще й сперечалися: їм здавалося, що це звучить надто схоже на Led Zeppelin. Пісню все одно залишили.
Продюсер і звукорежисер додали дещо від себе: сирену на початку «War Pigs» і прискорений, ніби зірваний, фінал. Гурт про це не просив, але результат йому сподобався. А для тихої «Planet Caravan» голос Оззі пустили крізь обертовий динамік Leslie, той, що зазвичай стоїть біля органа. Звідси цей пливучий, підводний звук.
Альбом мав називатися «War Pigs». Як згадував Батлер, у лейблі відповіли: «Надто сатанинськи!» Назвали за коротким номером, у якому побачили хіт: «Paranoid». А обкладинку вже встигли зняти, і її не міняли. Фотограф Кіф знімав у лісі Блек-парк під Лондоном свого асистента в шоломі, з мечем і щитом. Так на платівці з назвою «Параноїк» опинився воїн, задуманий для альбому «War Pigs». Оззі потім щиро не розумів, до чого тут параноя.
Номер один і почуття зрадника
Сингл «Paranoid» вийшов у серпні 1970-го і піднявся на четверте місце британського чарту. Це єдиний сингл Black Sabbath, що потрапив у британську десятку. Гурт покликали на телешоу Top of the Pops, головну поп-сцену країни. «Ми почувалися зрадниками, — казав Айоммі. — Ми не намагалися сподобатися дітям, які дивляться Top of the Pops».
18 вересня 1970-го у Британії вийшов альбом, і він став першим у чарті. Наступного разу Black Sabbath очолять британський чарт лише в 2013-му. В Америці платівку притримали до січня 1971-го, бо там іще продавався дебют. Згодом тільки в США альбом став чотириразово платиновим.
Частина критиків тоді кривилася. Але час розсудив інакше. Через десятиліття оглядач AllMusic напише, що цей запис визначив звук і стиль хеві-металу більше, ніж будь-яка інша платівка в історії рок-музики. Pitchfork поставить 9,5 з 10. Rolling Stone у 2017-му назве «Paranoid» найкращим метал-альбомом усіх часів, а в оновленому списку 500 найкращих альбомів поставить на 139-те місце. Той самий журнал писав, що майже кожен важкий гурт останніх десятиліть, від Metallica до Nirvana і Slipknot, у боргу перед Black Sabbath.
Останнє коло, Бірмінгем
У 2019-му міст на Брод-стріт у Бірмінгемі назвали «Мостом Black Sabbath» і поставили біля нього лаву з портретами всіх чотирьох. Айоммі і Батлер прийшли на відкриття і сіли поруч із власними портретами.
5 липня 2025 року перший склад, Оззі, Тоні, Гізер і Білл, востаннє вийшов на одну сцену. Стадіон Villa Park у Бірмінгемі, понад сорок тисяч людей, прощальний концерт під назвою «Back to the Beginning», «Назад до початку». Через сімнадцять днів, 22 липня, Оззі Осборна не стало. Йому було 76.
Того ж липня пісня «Paranoid», написана за пів години як заповнювач, очолила американський чарт хард-рокових пісень Billboard. Через 55 років після виходу.
Рожевий воїн, якого знімали вночі
Що воїн у шоломі задумувався для «War Pigs», ви вже знаєте. А от як він з’явився. Фотограф Кіт Макміллан, у титрах просто Keef, зняв обкладинки перших чотирьох альбомів Black Sabbath. Ліс Блек-парк під Лондоном був, за його словами, улюбленим місцем «для таких речей». Позував його асистент Роджер Браун: білий мотоциклетний шолом, рожево-жовте вбрання, червоний щит і меч.
Знімали вночі, з ультрафіолетовим світлом і таким самим спалахом, «тож усе, по суті, світилося», згадував Keef. Довга витримка розмила фігуру, і воїн на обкладинці повторюється тричі, ніби крокує просто на вас. Були й кадри у свинячій масці, і сам фотограф вважав їх сильнішими, та вони не збереглися.
Узагалі це були пробні знімки. Лейбл, за словами Keef, «у паніці» поспішав щось випустити, і перезняти вже не було як. Сам автор цю картинку не любив: називав її слабкою, а розбіжність із назвою — «трохи незручною». Зате в розвороті першого британського видання з’явилося чорно-біле фото гурту на трав’янистому пагорбі: уперше музиканти потрапили на власну платівку.
Як слухати: сторона за стороною
Тексти тут пише переважно Гізер Батлер, і пише він не про кохання. Війна, кінець світу, ядерна загроза, самотність у власній голові. Але звучить це не як лекція, а як фільм жахів, від якого неможливо відірватися. Ось про що ці пісні.
Сторона A · 21:13 · війна і голова
War Pigs · 7:57 · співає Оззі Осборн
Генерали збираються, як відьми на шабаш, а політики, які розв’язують війни, самі на них ніколи не йдуть: вони посилають бідних. Пісня закінчується Судним днем, на якому ці «військові свині» відповідають за все. Сирену на початку і прискорений фінал додали продюсер і звукорежисер.
Paranoid · 2:48 · співає Оззі Осборн
Людина, якій ніщо не приносить радості, яка не може пояснити іншим, що з нею, і сама собі вже не довіряє. Батлер казав, що ця пісня про депресію. Найкоротша на альбомі і найвідоміша: написана за пів години, щоб заповнити три хвилини.
Planet Caravan · 4:32 · співає Оззі Осборн
Двоє дрейфують крізь космос, повз зорі і місяць. Батлер хотів пісню про любов без «звичайної любовної нісенітниці», тож вийшла подорож. Голос Оззі пливе крізь обертовий динамік, Білл Ворд замість барабанів грає на конгах. У 1994-му цю пісню переграли Pantera.
Iron Man · 5:56 · співає Оззі Осборн
Мандрівник у часі бачить кінець світу, повертається попередити людей, але по дорозі назад магнітне поле перетворює його на сталь. Його не слухають і висміюють, і тоді він сам влаштовує ту катастрофу, яку передбачав. Назва народилася з фрази Оззі, що риф звучить, як залізний здоровань. До супергероя Marvel пісня, за словами Батлера, стосунку не має.
Сторона B · 20:38 · кінець світу
Electric Funeral · 4:53 · співає Оззі Осборн
Апокаліпсис після атомної війни: Батлер малює кінець світу, який приходить не від відьом і демонів, а від людської зброї. Повільний, в’язкий риф тягнеться, як радіоактивний туман. Страх ядерної війни, з яким тоді жило ціле покоління.
Hand of Doom · 7:08 · співає Оззі Осборн
Пісня про солдатів, які повертаються з В’єтнаму зламаними і шукають порятунку там, де він їх і добиває. Батлер наголошував: це пісня проти наркотиків, і сердився, коли її читали навпаки. Одна з найдовших і найпохмуріших речей на платівці.
Rat Salad · 2:30 · інструментал
Соло Білла Ворда на барабанах. Колись такі номери допомагали гурту заповнити 45-хвилинний сет. Батлер у 1971-му казав, що назва «Щуряча салата» з’явилася з жарту про нечесану зачіску Ворда. Пізніше він визнав, що вже й не пам’ятає, звідки вона взялася.
Fairies Wear Boots · 6:15 · співає Оззі Осборн
Текст, за словами біографа гурту Міка Волла, написав сам Оззі, і він про зустріч із компанією скінхедів. Назву «Феї носять черевики» легко почути як глузливу відповідь довговолосого рокера тим, хто його зачепив. Мелодійний, але важкий риф, яким закінчується платівка.
Усі платівки Black Sabbath, які є в нас, зібрані на сторінці гурту.
Замість післямови
Якщо ця історія вас зачепила, не зупиняйтеся на ній. Як звучав гурт пів року раніше, коли на весь дебют «Black Sabbath» було два дні в студії? Що сталося, коли Айоммі настроїв гітару ще нижче на «Master of Reality» 1971 року? І як «Planet Caravan» звучить у руках Pantera, через чверть століття? Кожна відповідь — ще одна платівка, яку варто послухати.
А якщо захочеться мати частинку того бірмінгемського гулу з собою, на вінілі, ми будемо раді допомогти. І так, будемо чесні: на цьому ми теж заробляємо. Але закохати вас у музику для нас усе одно важливіше.
Команда Just Punk Vinyl