Вінілові платівки Tom Jones

Томас Вудворд із валлійського Понтіприта співає з 1963 року, а в чартах живе з 1965-го — і за ці шістдесят років жодного разу не змінив головного інструмента. Баритон Тома Джонса має надлишок потужності, який у шістдесятих здавався вульгарним, у сімдесятих — старомодним, а сьогодні виявився єдиним, що не постаріло. У нашому каталозі дві його платівки, і обидві потребують пояснення ще до покупки: це два різні видання одного дебютного альбому 1965 року, перевидані Decca у 2024-му.

Як змінювався голос і матеріал

Перший період — 1965–1967 — це біт-гурт із духовою секцією за спиною і репертуар, зібраний із чужих пісень: Чак Беррі, соул-стандарти, французький шансон у англійському перекладі. Джонс тоді ще не був крунером, він був ритм-енд-блюзовим співаком, який випадково отримав хіт «It's Not Unusual».

З кінця шістдесятих починається Вегас: оркестр замість гурту, балади замість риффів, «Delilah» і «Green, Green Grass of Home». Цей період тривав до 2011 року у вигляді регулярної резиденції та дав йому репутацію, від якої він потім двадцять років відхрещувався. У сімдесятих і вісімдесятих був кантрі-заїзд, у дев'яностих — «Reload» із дуетами, де він співав із людьми, молодшими за нього на покоління.

Найцікавіше сталося після сімдесяти. Записи 2010-х із продюсером Ітаном Джонсом зняли з голосу весь оркестр: акустична гітара, барабан, госпел і блюз кінця дев'ятнадцятого століття. У MusicBrainz Джонса позначають тегами pop soul і traditional pop, але пізні альбоми ці мітки не описують узагалі — там залишився тільки голос і мінімум навколо нього.

Що шукати на вінілі

Обидві наші позиції — перевидання Decca 2024 року на кольоровому вінілі, і вони пов'язані тісніше, ніж здається з обкладинок. «Along Came Jones» (каталожний Decca 587 6554, напівпрозорий червоний) — це британський дебютний альбом 1965 року, шістнадцять треків. «What's New Pussycat?» (Decca 587 6559, неоново-жовтий) — американська версія того самого дебюту, перезібрана під хіт із фільму Вуді Аллена: дванадцять треків, інша послідовність, частина пісень замінена.

Спільних пісень у двох платівках рівно чотири: «Some Other Guy», «I've Got A Heart», «The Rose» і «Endlessly». Головне ж розходження в іншому — «It's Not Unusual» є тільки на «Along Came Jones». Хто бере жовту платівку заради цієї пісні, візьме не те.

У кредитах обох релізів стоїть продюсер Пітер Салліван, який вів усі ранні сесії Джонса, музичний керівник Лес Рід — автор «It's Not Unusual» — та інженер Білл Прайс, той самий, що пізніше писав Sex Pistols і The Clash. У картці Discogs на обидва тиражі не вказано пресувальню, і в раннауті теж нічого, крім штрихкоду: Decca цього разу не розкрила завод. Оцінки колекціонерів помірні — 4,5 і 4,25 при чотирьох голосах у кожного, тираж молодий і статистики ще мало.

З чого почати

Якщо потрібен саме той Джонс, якого впізнають із двох тактів, беріть «Along Came Jones»: там і заголовний хіт, і «Memphis, Tennessee», і «Spanish Harlem». Червона напівпрозора платівка виглядає ефектно на просвіт, але пам'ятайте, що кольоровий вініл у середньому трохи шумніший за чорний.

Якщо вас цікавить саме середина шістдесятих як епоха — жовтий «What's New Pussycat?» цікавіший: там більше маловідомого матеріалу і чутно, як лейбл ліпив із валлійського ритм-енд-блюзового співака американську зірку. А тим, хто прийшов до Джонса через пізні записи, спершу варто послухати їх на цифрі: наш класичний поп і соул дадуть ближчий контекст, ніж дебют 1965 року.