Вінілові платівки Primal Scream

Primal Scream зібралися в Глазго 1982 року: Боббі Гіллеспі і гітарист Джим Бітті. На той момент Гіллеспі був барабанщиком у The Jesus And Mary Chain і барабанив стоячи — коли він пішов звідти, у нього вже був власний гурт, який просто чекав своєї черги. Далі почалася історія, у якій одна група встигла побути щонайменше трьома різними.

Тому попередження для тих, хто збирається брати обидві наші платівки одразу: між ними одинадцять років і фактично два різні колективи. Той, хто прийшов за Screamadelica, у ранніх сесіях Primal Scream може не впізнати взагалі нічого.

Від дзвінких гітар до танцполу: як мінявся звук

Перші роки — це та сама шотландська сцена середини вісімдесятих, яку каталогізатори підписують тегом C86: дзвінкі дванадцятиструнні гітари, короткі пісні, ноль виробничого лоску. У MusicBrainz цей період і досі відбитий мітками c86, jangle pop і neo-psychedelia, які лежать поруч із головним alternative rock.

Другий поворот стався 1991 року, коли за пульт сів Ендрю Везеролл разом із Г’юго Ніколсоном. Вони не так спродюсували гурт, як розібрали його на частини і зібрали заново з дабом, ейсид-хаусом і госпелом. Теги MusicBrainz досі показують цей злам: alternative dance і electronic стоять майже врівень з alternative rock, чого в жодного їхнього ровесника з гітарної сцени немає.

Після цього гурт ще не раз змінював шкіру — від важкого гаражного року до електроніки, — але точка відліку для більшості слухачів лишилася там, у 1991-му. Нинішній склад тримається на Гіллеспі, Ендрю Іннесі та Дарріні Муні.

Що шукати на вінілі

Screamadelica у нас у європейському перевиданні 2015 року на двох платівках 180 грамів із розкладною обкладинкою, тиснуто на німецькому Optimal Media. Головне про нього сказано в примітках самого видання: цей прес зроблено зі штамперів оригінального тиражу 1991 року. Це не маркетингова фраза — доказ лежить у канавці. У раннауті поруч із новим сонівським номером 88875138721 стоїть старий креїшенівський CRELP-076, а далі витравлене послання з оригінальної нарізки: на першій стороні YOU ONLY GET ONE LINE…, на другій DON’T BLOW IT. Такі написи не переносять уручну — вони приїхали разом із металом.

Цифри тут теж інші за масштабом: 10 792 колекціонери мають цей реліз, середня оцінка 4,57 із 789 голосів. Для платівки, яку перевидавали десятки разів, це показник не рідкості, а того, що саме цей прес вважають робочим.

Reverberations — протилежний випадок. Одна прозора платівка, тираж три тисячі, і це взагалі перший реліз лейбла Young Tiki: каталожний номер YT001. Усередині розкладного конверта друкований внутрішній конверт, буклет на вісім сторінок повного формату і картка на завантаження. Збірку склав сам Гіллеспі, супровідний текст писали він, Джим Бітті та Боб Стенлі, мастеринг Гая Девіса. У раннауті замість технічних міток вибиті фрази PRELAPSARIAN JEWELS і YOUNG TIKI YA BASS I — лейбл підписався в канавці на своєму першому ж релізі.

Що там усередині, варто знати до покупки: сторона А і початок сторони Б — це сесії для BBC, записані в студіях Maida Vale для програм Дженіс Лонг у червні 1986-го і Джона Піла в грудні 1985-го. Решта — ранні сингли на Creation. Тобто це не альбом і не збірка хітів, а зріз того, як гурт звучав до Screamadelica. Крім прозорої, існують чорна, червона і синя версії того ж тиражу.

З чого почати

Якщо гурт для вас новий — тільки Screamadelica, і бажано підряд, від Movin’ On Up до Shine Like Stars: альбом вибудуваний як єдина дуга і на окремих треках втрачає половину сенсу.

Reverberations має сенс, коли Screamadelica вже прожита і хочеться зрозуміти, звідки вона взялася. У каталозі гурт стоїть у напрямку Alternative Rock, хоча половина Screamadelica за фактурою належить радше до House — і це той рідкісний випадок, коли наша навігація і жанрові мітки Discogs розходяться не через помилку, а тому що платівка справді живе на два табори.

Окремо про тираж: три тисячі копій на весь світ означають, що Reverberations не чекатиме, поки ви визначитеся. Якщо ця сторона гурту вам цікава, відкладати немає сенсу.