Вінілові платівки Fatboy Slim

Норман Кук встиг побути басистом інді-гурту, видавцем панк-фанзину і барабанщиком у нью-вейв-команді ще до того, як придумав собі псевдонім, під яким його знає світ. Fatboy Slim з’явився в середині дев’яностих як спосіб робити те, чого не можна було робити в гурті: брати чужі записи, різати їх на шматки і збирати з цих шматків танцювальну музику. Вийшов великий біт — жанр, у якому брейкбіт зустрівся з роковими семплами й ейсид-хаусом.

Чотири життя однієї людини

Перше — вісімдесяті, індіпоп і бас-гітара; саме тоді він познайомився з Полом Гітоном, і ця лінія його біографії до танцювальної музики не має жодного стосунку.

Друге — початок дев’яностих, коли Кук пішов у продюсування й запустив кілька проєктів під різними іменами одночасно. Третє й головне — Fatboy Slim: 1996 рік, дебютний альбом, а через два роки You’ve Come A Long Way, Baby, після якого великий біт на кілька років став звучанням будь-якої реклами й будь-якого фільму про молодь.

Четверте почалося 2000-го. На Halfway Between The Gutter And The Stars з’явилися запрошені вокалісти й повноцінні пісенні структури, а Palookaville 2004 року пішов ще далі в бік живих інструментів. Мітки слухачів досі однозначні — big beat і electronic, — але останні два альбоми під це визначення підходять лише наполовину.

Що шукати на вінілі

Почнемо з того, що визначає звук усього іншого. Ця музика зібрана з семплів, тобто джерелом для більшості партій були інші платівки. Матеріал за визначенням не першої генерації: у ньому є зернистість, обрізані верхи, компресія оригіналів. Це не дефект пресу — це і є жанр. Той, хто чекає від великого біту прозорості аудіофільського перевидання, буде розчарований незалежно від того, скільки коштувала платівка.

Друге — розуміти, що ці альбоми зроблені не як цілісні висловлювання, а як набори клубних треків. Вони писалися для 12-дюймових синглів і диджейських сетів, тому слухаються порційно і чудово переживають перестановку порядку. Якщо для вас альбом — це історія від першої до останньої хвилини, тут її не буде.

Третє, практичне: усі пісні, які ви знаєте напам’ять, зібрані на одній платівці. «The Rockafeller Skank», «Praise You», «Right Here, Right Now» — це все You’ve Come A Long Way, Baby. Решта дискографії цікава, але хітів такого калібру там немає, і купувати Palookaville в надії почути щось схоже — вірний спосіб розчаруватися.

З чого почати

Полиця, з якої варто починати, — брейкбіт: саме там лежить основа його ритміки і найближчі сусіди на кшталт The Chemical Brothers. Ширший розділ електроніки потрібен уже на другому кроці, коли захочеться зрозуміти, що відбувалося довкола великого біту в ті самі роки.

Конкретна перша платівка очевидна — You’ve Come A Long Way, Baby. Це найпопулярніший його реліз у нашому каталозі, і ми тримаємо його з запасом саме тому, що з нього починають майже всі.

Halfway Between The Gutter And The Stars має сенс брати другим, якщо сподобалася подача, але хочеться менше семплів і більше живого вокалу. Palookaville — уже для тих, кому цікавий Кук як продюсер, а не як діджей.