Вінілові платівки Staind

Staind на нашій полиці представлені альбомом «Confessions Of The Fallen» 2023 року — у нас це лімітоване видання на одній платівці кольору «orange w/ black and white splatter», віддруковане в Чехії. У примітці Discogs прямо вказано: це перший альбом гурту за 12 років і водночас восьма студійна робота загалом — довга пауза, яку підтверджує і власна історія гурту.

Від Спрингфілда до посттравматичного реюніону через 12 років

Гурт зібрався 1995 року у Спрингфілді, штат Массачусетс: вокаліст і ритм-гітарист Аарон Льюїс і гітарист Майк Мушок познайомилися ще 1993-го на різдвяній вечірці, Мушок привів барабанщика Джона Висоцкі, а Льюїс — басиста Джонні Ейпріла. Перші виступи на регіональній сцені Нової Англії 1995-го супроводжувалися каверами на Korn, Rage Against The Machine, Pearl Jam, Tool та Alice In Chains, а дебютний «Tormented» гурт випустив самостійно 1996-го. Перелом стався 1997-го, коли Staind виступили на розігріві в Limp Bizkit: фронтмен Фред Дерст спершу скептично поставився до їхнього іміджу, але після живого виступу підписав гурт на свій лейбл Flip Records 1998-го. Комерційний пік настав з альбомом «Break the Cycle» (2001) — п’ятиразова платинова сертифікація і топ-5 Billboard Hot 100 із синглом «It’s Been Awhile». Продюсували «Dysfunction» сам Фред Дерст разом із Террі Дейтом, і платівка з синглами «Just Go», «Mudshovel» і «Home» повільно, але дійшла до вершини чарту Billboard Heatseekers. А ось «Break the Cycle» одразу дебютував на першому місці Billboard 200 з тиражем понад 700 тисяч копій за перший тиждень і зрештою розійшовся у світі накладом близько семи мільйонів — це досі найуспішніший реліз гурту, що поєднав ню-метал з мелодійнішим пост-гранжем. Далі вийшли «14 Shades Of Grey» (2003), «Chapter V» (2005), «The Illusion Of Progress» (2008) і однойменний «Staind» (2011) — останній перед довгою паузою. Того ж 2011-го гурт покинув оригінальний барабанщик Джон Висоцкі, його місце зайняв Сал Джанкарелі, який грає і на «Confessions Of The Fallen». У 2010-х Аарон Льюїс займався сольною кантрі-кар’єрою, а Майк Мушок приєднався до гурту Saint Asonia — і лише 2023-го Staind повернулися повноцінним студійним альбомом — тим самим «Confessions Of The Fallen», що й у нас на полиці.

Що шукати на вінілі

Наше видання — одна платівка лімітованого кольору, пресована в Чехії. Продюсуванням, записом і зведенням займався Ерік Рон на Grey Area Studios, частину матеріалу писали також на Loud Recording і в звичайній репетиційній студії, інженером був Ентоні Рідер, який відповідав за технічний запис. Мастерингом займалися одразу двоє — Тед Дженсен і Джастін Штурц на легендарній Sterling Sound Nashville, студії, через яку пройшли мастеринги десятків платинових релізів. Окремо варто знати: мережа магазинів Newbury Comics продавала свій варіант цього тиражу з додатковим вкладишем-автографами гурту — наш примірник цієї ексклюзивної вставки не має, це стандартне видання BMG. Альбом складається з десяти треків по три-чотири хвилини кожен — від відкриваючої «Lowest In Me» до заголовної «Confessions Of The Fallen», якою платівка і завершується.

З чого почати

Якщо хочеться почути, як Staind звучать через 12 років після попереднього альбому, — починайте з «Confessions Of The Fallen». Якщо цікавить сам напрямок — у каталозі є пост-гранж, до якого гурт традиційно відносять. А якщо ближче важчий, металевий бік їхнього звучання — загляньте у напрямок альтернативний метал.