Вінілові платівки Mr. Oizo

Mr. Oizo — сценічне ім’я Квентіна Дюп’є (Quentin Dupieux), французького електронного музиканта й діджея, найбільш відомого треком «Flat Beat» 1999 року — хітом, що прогримів по Європі завдяки рекламній кампанії джинсів Levi’s. За біографією Last.fm, саме Дюп’є й зрежисував той рекламний ролик із жовтою лялькою на ім’я Flat Eric, яка кивала головою під музику; лялька згодом з’явилася і в кліпі на сам трек. У нашому каталозі — спільний альбом «Voilá» з репером Phra (2022, Ed Banger Records/Because Music), 180-грамовий вініл із наклейкою «Included Instrumental version».

Подвійний альбом: репер плюс продюсер, вокальна й інструментальна версії разом

«Voilá» побудований як парний проєкт: усі дев’ять пісень написані у співавторстві Дюп’є і репера Phra (обидва зазначені як Written-By на кожному треку), а зводив і продюсував матеріал сам Дюп’є під псевдонімом Mr. Oizo. Це вже друга спільна робота Дюп’є і Phra: репер уже брав участь у шостому студійному альбомі Дюп’є «All Wet» (2016), тож «Voilá» стало продовженням давнішого творчого тандему, а не випадковим дуетом. Це підкреслює характер альбому як рівноправної колаборації: не гостьова участь репера на продюсерському проєкті, а спільна авторська робота двох імен на кожному окремому треку. Цікаво, що платівка включає не лише вокальні версії пісень, а й повний комплект з дев’яти інструментальних версій тих самих треків — тобто фактично це подвійний реліз в одному тиражі, де можна почути і репер-начитку Phra, і суто продюсерську, електронну сторону роботи Дюп’є окремо — фактично слухач сам обирає, який шар звучання йому цікавіший. Мастеринг зробив Алекс Гофер (Alex Gopher) у студії Translab, а окреме різання лаку виконала Марі П’єпшовнік (Marie Pieprzownik) — це два різні технічні етапи виробництва вінілу, розписані в кредитах окремо.

Що шукати на вінілі

Обкладинку альбому створив Ерік Хейз (Eric Haze) — художник, ім’я якого в кредитах стоїть окремим рядком «Artwork», без уточнення техніки чи стилю роботи. Видання ліцензоване через Because Music, а видавничі права на музику поділені одразу між трьома компаніями — власним видавництвом Дюп’є Headbangers Publishing, Because Editions і італійською Peermusic Italy. Загалом на платівці рівно вісімнадцять доріжок: дев’ять пісень на стороні A і їхні повні інструментальні версії на стороні B, від відкриваючої «Foie Gras» до фінальної «Hits Me» і назад у тих самих дев’яти інструментальних варіантах. У картці Discogs хронометраж окремих треків не вказаний, тож точну тривалість сторін ми не наводимо, щоб не вигадувати цифри, яких немає в джерелі. Лейбл Ed Banger Records, на якому вийшов альбом, зазначений у кредитах власником фонографічних прав. За спільнотою Discogs у релізу 727 власників, 145 позицій у списках бажаного і рейтинг 4.5 з 54 оцінок — стабільно високий бал для нішевого колаборативного релізу такого формату.

З чого почати

Починайте зі сторони A цього видання — там повні пісні зі співпраці Дюп’є й Phra; а якщо цікавить суто продюсерська, електронна робота Mr. Oizo без вокалу — переверніть платівку і слухайте інструментальну сторону B тих самих дев’яти композицій.

Якщо цікавить ширший експериментальний електронний контекст, у якому працює сам Дюп’є, — перегляньте наш напрямок IDM/Експериментальна музика, куди офіційно віднесено і цей реліз.

А якщо хочете почути суміжну танцювальну сцену, з якою перетинається продюсерський стиль Mr. Oizo, — напрямок Хаус покаже сусідні за настроєм клубні звучання того ж кола лейблів.