Вінілові платівки Burial

Burial — це Вільям Емануель Беван, народжений у серпні 1979 року в південному Лондоні. Перші три роки він працював повністю анонімно: 2005-го став першим артистом, підписаним на лейбл Hyperdub, який заснував Kode9, і аж до 2008-го не називав свого імені й не показував обличчя. Теги MusicBrainz ставлять йому future garage вагою 14 і dubstep вагою 13, а далі ambient, electronic і 2-step. Половина цих слів з’явилася в обігу через нього.

Як змінювалося звучання

Дебютний «Burial» 2006 року видання The Wire назвало альбомом року, і це був перший випадок, коли даб-степ обговорювали не як танцювальний стиль, а як музику для домашнього прослуховування. Ритміка там ще від 2-step: збита сітка, синкопований малий барабан. Але зверху лежить те, чого в танцювальній музиці до цього не було — вініловий тріск, дощ, обривки чужих телефонних розмов і вокали, розрізані на склади.

«Untrue» 2007 року довів цей метод до крайності. Голоси там оброблені так, що стать співака визначити неможливо, а ритм місцями просто відпускається. Це найтепліший і найспівучіший його альбом, і саме з нього виросло те, що потім назвали future garage.

Після «Untrue» він практично відмовився від альбомної форми й перейшов на довгі EP і сингли. Тут з’явився третій період: ритм зникає майже повністю, лишається гул, шум пластинки й окремі події в тиші. «Antidawn» 2022 року й «Streetlands» — це вже ambient без бита, і слухач, який прийшов за басом, знайде там зовсім інше.

У нашому каталозі він лежить у напрямку IDM/Experimental, частина релізів — у Downtempo/Ambient/Electronic. Це наша навігація; класифікація Discogs у конкретних релізах говорить мовою dubstep і UK garage, і обидва погляди правильні, просто описують різні періоди.

Що шукати на вінілі

Каталог тут поділяється на дві частини, і плутати їх не варто.

Перша — альбоми. «Burial» іде подвійником на 33 обертах, «Untrue» — подвійником у перевиданні. Для цієї музики швидкість має значення: 33 оберти на подвійнику дають запас канавки під низ, який у нього займає більшу частину спектра.

Друга — короткі релізи на 45 обертах, часто спільні. «Phoneglow / Eyes Go Blank» з Kode9, «Infirmary / Unknown Summer», де він другим ім’ям, «Shock Power Of Love E.P.» з Blackdown лімітованим тиражем. Це не «ще один Burial»: у спільних роботах чути двох людей, і його частка там може бути однією стороною з двох. Дивіться порядок імен у назві — він відображає, чия це переважно робота.

Окремо варто сказати про шум. Значна частина його треків побудована на зумисному тріску вінілу, записаному в сам матеріал. На платівці це створює ефект, якого немає в цифрі: власний шум носія накладається на шум усередині запису. Пошкодження пресу на слух відрізнити складніше, ніж зазвичай, тому стан платівки тут краще перевіряти очима.

З чого почати

Найзрозуміліший вхід — «Untrue». Це його найпісенніша робота, з мелодією і теплом, і саме її беруть найчастіше.

Якщо ж хочеться почути, з чого все починалося, потрібен дебютний «Burial» — темніший, сухіший і ближчий до танцполу. Поруч на полиці природно стають сусіди по IDM/Experimental.

А слухачам, для яких важливий не ритм, а простір, підійдуть пізні EP — «Antidawn» або «Streetlands». Вони майже позбавлені бита і за настроєм ближчі до Downtempo/Ambient/Electronic.