Вінілові платівки Metallica

Metallica рідко фальшивили на сцені, а ось видавці плутались із датами регулярно: на задній обкладинці перевидання «Metallica» (в народі — «Чорний альбом») 2021 року стоїть © 2021 Blackened Recordings, а на етикетках самих платівок того ж тиражу — © 2019. Discogs фіксує це розходження прямим текстом у нотатках до релізу — це не помилка каталогізатора, а факт конкретного видання. У нашому каталозі три ключові етапи гурту — дебютний «Kill ‘Em All», визнаний критиками вершинний «Master Of Puppets» і мільйонний за тиражами «Metallica» 1991 року — і кожен тягне свій шлейф технічних деталей, які варто знати перед покупкою.

Як мінявся склад і звучання

Історія Metallica настільки методично задокументована MusicBrainz, що за датами учасників можна датувати самі платівки. «Kill ‘Em All» записаний 1983-го, коли на басу вже стояв Кліфф Бертон (приєднався 28 грудня 1982-го), а на гітарі щойно замінив Дейва Мастейна Кірк Хеммет — з 1 квітня 1983-го, буквально за кілька днів до сесій; сам Мастейн залишив гурт 11 квітня того ж року. «Master Of Puppets» писався з вересня по грудень 1985-го в копенгагенській Sweet Silence Studios тим самим складом із Бертоном на басу — за датами MusicBrainz, це останній студійний альбом, записаний до його загибелі 27 вересня 1986-го. На «Metallica» 1991 року бас уже грає Джейсон Ньюстед, у гурті з 1986-го: за нотатками до перевидання, запис тривав з жовтня 1990-го по червень 1991-го в One On One Recording у Лос-Анджелесі. Сьогодні на басу Роберт Трухільйо, у складі з лютого 2003-го, а ритм-секція Хетфілд — Ульріх лишається незмінною від заснування гурту в жовтні 1981-го.

Що шукати на вінілі

Усі три топові позиції нашого каталогу пресовані на одному заводі — Schallplattenfabrik Pallas GmbH у Німеччині, і в кредитах кожної згадується Bernie Grundman Mastering: на «Kill ‘Em All» і «Master Of Puppets» ця студія відповідає за мастеринг, а на «Metallica» 1991-го — лише за нарізку лака (лак різав Кріс Беллман, сам мастеринг робили Lurssen Mastering і Gateway Mastering). Схожий набір підрядників на трьох різних перевиданнях — не збіг, а слід того, що після 2010-х Blackened Recordings звела виробництво каталогу до вузького кола партнерів.

На «Kill ‘Em All» 2016 року Discogs окремо фіксує, як відрізнити саме цей тираж від двох інших варіантів того самого релізу: текст у нижньому лівому куті задньої обкладинки займає два рядки, а не три, як на пізнішому виданні. Дрібниця, але саме вона рятує від помилки, якщо звіряєте платівку з фотографією в оголошенні.

На «Metallica» 1991-го нотатки Discogs фіксують ще одну неочевидну деталь: усі раннаути на платівці вигравіювані, крім двох, позначених «-51241-» і «-51242-» — вони штамповані і додатково мають позначку «P. USA», хоча весь тираж вироблений у Німеччині. Це задокументована особливість конкретного пресу, не помилка опису.

З чого почати

Якщо потрібен найгостріший і найшвидший Metallica — це «Kill ‘Em All»: дебют того самого складу, який за лічені дні до запису втратив і знайшов гітариста, тому платівка звучить нервово навіть за мірками треш-металу. Той, хто хоче альбом, який критики й самі музиканти найчастіше називають творчою вершиною гурту, бере «Master Of Puppets» — останню студійну роботу з Кліффом Бертоном на басу. А для тих, хто прийшов за впізнаваними хітами, є «Metallica» 1991 року — платівка, яка вперше звела важкий рок до формату, зрозумілого мільйонам слухачів. Поруч із цими трьома альбомами варто переглянути каталог у напрямку Важкий метал — там зібрані суміжні треш- і спід-метал видання. А якщо цікавить ширший жанровий контекст, який Last.fm фіксує для Metallica поряд із металом, — це Хард-рок: це вже не наш прямий каталожний напрямок, а суміжна полиця з ширшою вибіркою.