Вінілові платівки The Neighbourhood

Гурт з’явився в серпні 2011 року в каліфорнійському Ньюбері-Парку і перші місяці свідомо не показував облич: жодних фото, жодної біографії, тільки трек Female Robbery в мережі. Уся візуальна частина від початку була чорно-білою — обкладинки, кліпи, промо, і цього правила гурт тримається досі.

Далі сталося те, що визначило їхню долю двічі. Sweater Weather 2013 року стала хітом альтернативного радіо, а через вісім років повернулася вірусним треком у соцмережах і привела зовсім нову аудиторію, для якої гурт складається з однієї пісні. Це найчастіша причина розчарування: людина ставить платівку, очікуючи ще десять таких, і чує зовсім інший гурт.

Куди рухалося звучання

I Love You. (2013) — найсвітліший їхній альбом за фактурою й найпохмуріший за текстами: чисті гітари з великою кількістю дилею, ритми, підказані R&B, і вокал, що більше говорить, ніж співає. Саме тут працює контраст, на якому гурт побудований.

Wiped Out! (2015) — крок у темряву: повільніше, порожніше, з довгими паузами й басом, що несе всю вагу. Це їхня найкраща платівка з погляду звукозапису й найменш зручна для випадкового слухача. Chip Chrome & The Mono-Tones (2020) — навпаки, концептуальний альбом з альтер-его в сріблястому костюмі, глем-рокові жести й акустика там, де раніше був простір. Збірка Hard to Imagine the Neighbourhood Ever Changing (2018) склеює ранні EP і показує гурт до того, як він визначився. До «Wiped Out!» входить код для безкоштовного цифрового завантаження, а продюсуванням займалися одразу два продюсери — 4e та Justyn Pilbrow.

Що шукати на вінілі

Wiped Out! у нас є у двох варіантах, обидва подвійні, на 180 грам. Це той випадок, коли розтягування на дві платівки має сенс не через довжину — альбом іде близько п’ятдесяти хвилин, — а через матеріал: він побудований на глибокому басі й тиші між нотами, і ширша канавка тут дає рівно те, заради чого це роблять.

Chip Chrome теж подвійник. Із чорно-білою графікою гурту розворот подвійної обкладинки працює краще, ніж будь-який кольоровий прес: тут нема чого фарбувати, і видання виграють оформленням, а не вінілом. Збірка Hard to Imagine зібрана з матеріалу різних років і різної якості запису — це нормально для компіляції, але рівний звук від неї очікувати не варто.

Ще одна річ, помітна саме на платівці: у цього гурту дуже низько посаджений бас, нижче, ніж у типового інді-рока. На навушниках це чути погано, на нормальній акустиці — одразу. Wiped Out! у цьому сенсі найпоказовіший: там низ несе мелодію, а не просто підтримує гармонію.

З чого почати

Прийшли за Sweater Weather — вам потрібен I Love You., там вона друга на першій стороні, і решта альбому найближча до неї за настроєм. Для тих, хто хоче почути, на що гурт здатен у студії, правильна відповідь — Wiped Out!. А Chip Chrome варто брати третім, коли перші два вже не дивують: без контексту він читається дивно.

Далі природно йти в Indie Rock, де стоять Arctic Monkeys та інші, з ким їх найчастіше порівнюють, або в Alternative Pop — якщо цікавить саме поп-бік із гітарами на другому плані.