Western Swing ⁰

Уявіть суботній вечір у Техасі середини 1930-х. Тиждень на бавовняному полі чи нафтовій вишці позаду, у кишенях майже порожньо. А в дерев’яній танцювальній залі за містом скрипаль у ковбойському капелюсі грає не старий сільський танець, а гарячий джаз: синкопований, з імпровізаціями, як у чорних оркестрах з міських клубів. Підлога аж ходить під ногами. Це western swing, момент, коли сільська музика білого Півдня перестала соромитися міського джазу й вирішила, що теж уміє свінгувати.

Близько десяти років після народження стиль не мав назви. Люди просто казали, що йдуть «на Вілса» чи «на Брауна». І в цьому вся його суть: він виник не з маніфесту, а з бажання, щоб у залі ніхто не стояв під стіною.

Танці, щоб забути про пилові бурі до ранку

Western swing про право на радість, коли довкола для неї немає жодних причин. Велика депресія, пилові бурі, що здували ґрунт із полів Оклахоми, борги, переїзди. А ця музика каже: сьогодні субота, бери когось за руку й танцюй. У ній немає жалю до себе, яким так часто сповнене кантрі. Навіть пісні про розбите серце тут звучать з усмішкою і притупуванням.

Але це не бездумна розвага. Western swing був музикою робітників і фермерів, які хотіли мати власне «місто»: свою елегантність, своїх віртуозів, свій оркестр, не гірший за міські біг-бенди. Вигук Bob Wills «Ah-ha!» посеред чужого соло звучить як голос людини, якій добре тут і зараз і яка кличе тебе туди ж. Цю музику ставлять, коли хочеться руху й тепла людей поруч, коли кухня перетворюється на танцмайданчик, а до понеділка ще далеко.

Борошно, радіо і зали Форт-Ворта

Усе почалося у Форт-Ворті на початку 1930-х, і почалося з реклами борошна. Млин Burrus Mill спонсорував радіопередачу, для якої зібрали гурт Light Crust Doughboys. Керував справою W. Lee O’Daniel, згодом губернатор Техасу. У гурті грали двоє людей, що й створили стиль: скрипаль Bob Wills, який змалку грав на сільських танцях, і співак Milton Brown з легким, по-джазовому вільним голосом. O’Daniel не хотів відпускати гурт грати на танцях і платив мало. У 1932-му Brown посварився з ним через гроші, пішов і зібрав Musical Brownies, перший справжній гурт western swing, домівкою якого стала танцзала Crystal Springs.

Wills теж пішов і зрештою осів у Талсі, штат Оклахома. Його Texas Playboys щодня виходили в ефір потужної станції KVOO, а ввечері грали на танцях у Cain’s Ballroom. Для ферм і містечок радіо тоді було головним вікном у світ, і так ця музика розходилася Південним Заходом. Коли злидні погнали сотні тисяч оклахомців у Каліфорнію, western swing поїхав із ними. У 1940-х Wills збирав там величезні зали, а Spade Cooley, скрипаль з Оклахоми, який колись був дублером ковбойського кіноактора Roy Rogers, оголосив себе «королем western swing» після битви оркестрів з Вілсом у залі на пірсі Венеції під Лос-Анджелесом. Сам термін «western swing» уперше задокументовано 1942 року: його вжив промоутер Кулі.

Барабан за завісою: проти «правильного» кантрі

Стиль ріс одразу з двох коренів. Від старої скрипкової традиції він узяв фідл, мелодії сільських танців і мексиканські мотиви прикордоння: «San Antonio Rose» Wills вивів зі старої мелодії «Spanish Two Step», зігравши її бридж задом наперед. Від джазу взяв синкопу, блюз, імпровізацію і подвійні штрихи скрипаля Joe Venuti. Ці музиканти не бачили між цими світами жодного кордону, і саме це стало викликом. Кантрі-істеблішмент Нешвілла вважав барабани, духові й електроінструменти міськими, «попсовими». Коли 30 грудня 1944 року Texas Playboys уперше виступили в Grand Ole Opry, найвідомішому кантрі-шоу країни, барабани там були заборонені. Wills не захотів грати без барабанщика Monte Mountjoy, і за найпоширенішою версією той таки вийшов на сцену, хоч спершу мав грати за завісою. Для слухачів урок був простий: їхня музика може бути якою завгодно сміливою і не мусить просити дозволу.

Скрипки, що свінгують, і гітара в розетці

Звучання western swing випливає з однієї вимоги: щоб під нього можна було танцювати всю ніч у великій галасливій залі. Тому склад ріс. Дві-три скрипки грали в терцію, а до них додавалися фортепіано, контрабас, банджо, згодом барабани, труби й саксофони. У 1944-му у Вілса бувало понад два десятки музикантів. Щоб перекрити гомін натовпу, інструменти підключили до підсилювача. У січні 1935 року Bob Dunn з Musical Brownies записав підсилену стил-гітару, і це один із найперших записів електроінструмента взагалі. У нього вона вила, наче джазовий тромбон. Leon McAuliffe зробив стил-гітару зіркою оркестру Вілса, а вигук «Take it away, Leon!» лишився на платівках. Вокал, як-от теплий баритон Tommy Duncan, звучить без надриву, по-свійському, ніби тобі співає приятель через стіл.

Від хонкі-тонку до техаського відродження

Після війни великі оркестри стали задорогими, і western swing поступився місцем. Але його гени розійшлися всюди. Hank Thompson зі своїми Brazos Valley Boys приніс свінгову легкість у хонкі-тонк 1950-х. Електрогітари й барабани, які Нешвілл колись ховав за завісою, стали для кантрі нормою, а Bill Haley починав саме як лідер кантрі-гурту з western swing у репертуарі. Merle Haggard, син оклахомців-переселенців з Каліфорнії, 1970 року записав цілий альбом пісень Вілса разом із ветеранами Texas Playboys. Того ж року Ray Benson заснував у Західній Вірджинії Asleep at the Wheel. Гурт перебрався до Остіна й десятиліттями доводить, що цей стиль може бути живим, а не музейним.

З чого почати слухати

Почніть з Milton Brown & His Musical Brownies і збірки «Taking Off!»: тут записи 1935 року, де Bob Dunn грає на підсиленій стил-гітарі, а дві скрипки ганяються одна за одною. Тут же й «There’ll Be Some Changes Made», записана вже після того, як Brown загинув унаслідок автокатастрофи 1936 року. Далі слухайте «The Tiffany Transcriptions» Bob Wills & His Texas Playboys, записи для радіо середини 1940-х, де оркестр грає вільніше й довше, ніж на синглах. Так найкраще можна почути, як вони звучали в залі.

Потім поставте «A Tribute to the Best Damn Fiddle Player in the World (or, My Salute to Bob Wills)» Merle Haggard: тут людина іншого покоління з любов’ю відтворює музику, на якій виросла. А на завершення візьміть «Texas Gold» гурту Asleep at the Wheel 1975 року. Ця платівка доводить, що western swing чудово почувався і в часи довгого волосся.