Southern Rock ¹⁰

Уяви спекотний вечір у Джорджії. Двері клубу відчинені, а на сцені дві гітари не змагаються, а розмовляють: довго, без поспіху, ніби в них попереду вся ніч. Так звучить Southern Rock. Він виріс не в Лондоні й не в Нью-Йорку, а там, де поруч стоять бавовняні поля, церковні хори й придорожні бари.

На початку 1970-х Південь США мав погану славу: сегрегація, бідність, образ відсталої провінції. І саме звідти прийшла музика, яку вся Америка вмикала на повну гучність у машині. Південний рок став голосом людей, яких звикли не слухати.

Музика тих, хто не вибачається за свій дім

Південний рок розповідає про дім. Не про листівковий, а про справжній: з бідністю, віскі, сварками з батьком, недільною службою і дорогою, яка кличе геть. Його герої — робочий хлопець, втікач, мотоцикліст, людина, якій тісно в маленькому місті, але яка все одно туди повертається. Слухачеві він каже: можна бути з глибинки й не соромитися цього. Гордість тут завжди йде поруч із раною. Після програної Громадянської війни Південь століття жив із відчуттям, що на нього дивляться згори вниз, і ця музика стала способом відповісти.

У ній є і друга, тихіша правда — про втрату. Пісні про волю тут часто звучать як прощання. Найвідоміша балада стилю, «Free Bird» Lynyrd Skynyrd, про людину, яка не вміє залишитися навіть тоді, коли любить. Цю музику ставлять у далекій дорозі, на подвір’ї з друзями, тоді, коли хочеться відчути під ногами землю. Вона не втішає словами. Вона дає відчуття, що ти не сам у своїй упертості.

Мейкон, Джексонвілл і лейбл, що виріс із горя

Історія починається з трагедії. У 1967 році в авіакатастрофі загинув соул-співак Otis Redding. Його менеджер і друг із містечка Мейкон у Джорджії, Phil Walden, залишився сам зі спільною мрією про студію. У 1969-му він разом із музичним менеджером Frank Fenter заснував лейбл Capricorn Records, свідомо не в Нью-Йорку чи Лос-Анджелесі, а в самому Мейконі. Головним відкриттям лейблу став Duane Allman. Цей сесійний гітарист студій Muscle Shoals вразив Уолдена соло в кавері Wilson Pickett на «Hey Jude».

Навесні 1969-го в Джексонвіллі, у Флориді, Duane зібрав гурт. До нього увійшли брат Gregg, гітарист Dickey Betts і два барабанщики, один із яких, Jaimoe, був темношкірим. Для тодішнього Півдня, де сегрегацію щойно скасували, змішаний склад уже був викликом. The Allman Brothers Band переїхали в Мейкон, і саме їхній концертник At Fillmore East 1971 року історики вважають поштовхом, з якого почалося піднесення південного року. Того ж жовтня Duane розбився на мотоциклі у 24 роки, тож у цій музиці від самого початку звучав траур.

Проти зверхності, глянцю і шкільних правил

Наприкінці 1960-х рок звучав із двох столиць, британської та каліфорнійської, і обидві бачили в Півдні минуле. Neil Young у піснях «Southern Man» та «Alabama» говорив про расизм регіону. Говорив по суті, але південні хлопці почули в цьому вирок усім їм. Відповіддю стала «Sweet Home Alabama» Lynyrd Skynyrd 1974 року, горда й суперечлива, хоча самі музиканти з обох боків одне одного поважали. Lynyrd Skynyrd узагалі назвалися на честь шкільного фізрука з Джексонвілла Leonard Skinner, який ганяв учнів за довге волосся. Мабуть, це найкраща в історії року помста вчителеві.

Тут видно, з чим стиль боровся щодня: не з політикою, а з чужими правилами того, як тобі жити. Гурт помітив в Атланті Al Kooper — нью-йоркський музикант, засновник Blood, Sweat & Tears, той самий, хто грав на органі в «Like a Rolling Stone» Bob Dylan. Він підписав їх на свій лейбл Sounds of the South. Від пропозиції Capricorn вокаліст Ronnie Van Zant ще раніше відмовився, бо не хотів стояти в тіні Allman Brothers.

Дві гітари, слайд і бугі, що не поспішає

Звучання стилю прямо випливає з того, звідки ці люди. Від дельта-блюзу прийшов слайд: скляна чи металева трубка на пальці, з якою гітара плаче й співає. Duane Allman довів цей прийом до звуку, майже схожого на людський голос. Від кантрі — мелодії, які можна наспівати, і простий спів без оперних прикрас. Від соулу Мейкона й Muscle Shoals — грув, під який тіло рухається саме. Головна прикмета стилю — дві або три гітари, що гармонізують і передають одна одній соло, а Allman Brothers додали ще й джазову свободу довгих імпровізацій. Тим часом у Техасі ZZ Top, тріо з Х’юстона з гітаристом Billy Gibbons, стиснули все це до сухого брудного бугі, де кожна нота забита, як цвях.

Від катастрофи до нових поколінь

У середині 1970-х південний рок був головною музикою американських доріг і навіть політичною силою. У 1976-му Phil Walden і Allman Brothers допомагали фінансувати президентську кампанію губернатора Джорджії Jimmy Carter. Кінець золотої доби виявився страшним. 20 жовтня 1977 року, через три дні після виходу альбому Street Survivors, літак Lynyrd Skynyrd розбився в Міссісіпі, і разом з іншими загинув Ronnie Van Zant. У 1979-му збанкрутував Capricorn.

Але стиль не зник, він розчинився в інших жанрах. Його гордість і бруд успадкували The Black Crowes з Атланти, південний метал і альт-кантрі. Drive-By Truckers записали цілу Southern Rock Opera, де чесно розбиралися із суперечливою спадщиною Півдня, зокрема з прапором Конфедерації, який роками майорів на цих сценах. Kings of Leon, брати Followill і сини проповідника з Теннессі, принесли цей дух в інді-рок 2000-х. Chris Stapleton із Кентуккі повернув його в кантрі, а Kid Rock у «All Summer Long» прямо вплів «Sweet Home Alabama» у свій хіт.

Перші платівки: з чого почати

Почни з At Fillmore East The Allman Brothers Band. На записі березневих концертів 1971 року в нью-йоркському залі гурт дихає як одна жива істота, а «Whipping Post» тягнеться так довго, що забуваєш про час. Далі постав дебют Lynyrd Skynyrd (Pronounced 'Lĕh-'nérd 'Skin-'nérd) 1973 року: на фіналі «Free Bird» стає зрозуміло, як три гітари можуть звучати бурею. Потім — Tres Hombres ZZ Top того ж року, техаська спека в чистому вигляді, з «La Grange».

А для контрасту візьми Green River (1969) Creedence Clearwater Revival. John Fogerty і його гурт були з Каліфорнії, а свої болота, ріки й байу вигадали з платівок, які слухали змалку. Саме тому цей альбом показує, наскільки сильним був міф Півдня: у нього повірили навіть ті, хто там не жив.