Freestyle & Breakdance ⁰

Уяви картонку, розстелену просто на асфальті, магнітофон на плечі й коло людей. У центрі хтось крутиться на спині, а потім завмирає на одній руці саме тоді, коли обривається біт. Музика для цієї миті — не окремий жанр, а радше домовленість. Сюди входить усе, під що тілу хочеться ламатися, зупинятися й вибухати знову: швидке басове електро з речитативом, старий фанк, розрізаний на найгарячіші секунди, скретчі, що ріжуть повітря.

Біографія в цієї музики дивна. Вона народилася на вулицях Нью-Йорка, виросла в спортзалах Німеччини й студіях Фінляндії, а наприкінці 90-х раптом потрапила в європейські чарти. І весь цей час розповідала про одне: про людину, яка виходить у коло.

Вийти в коло: музика, що дає тілу голос

Брейк — це танець тих, у кого не було ні сцени, ні залу, ні грошей на студію. Тому музика тут звучить як виклик: ось біт, покажи, що вмієш. Батл — це суперництво без кулаків, де повагу здобувають майстерністю, а не силою. На колі нікого не цікавить, звідки ти і хто твої батьки. Значення має тільки те, що ти зробиш у наступні тридцять секунд.

Звідси й слово «фрістайл»: імпровізація, рух від себе, а не за чужою схемою. Цю музику не слухають на фоні. Її вмикають, щоб зарядитися: перед тренуванням, дорогою на вечірку, у ранковій маршрутці, коли треба струсити з себе втому. Люди впізнають у ній себе, бо кожен колись був підлітком, якого ніхто не помічав. А тут він раптом у центрі, і всі дивляться тільки на нього.

Від Бронкса до Курфюрстендамму

Усе почалося в Бронксі 70-х, у районі, який місто фактично покинуло напризволяще. Вечірки там влаштовували просто в дворах і на вулицях. DJ Kool Herc, діджей ямайського походження, помітив, що танцюристи найбільше чекають на «брейк» — шматок пісні, де лишаються самі барабани. Він почав розтягувати цей момент, перемикаючись між двома однаковими платівками. Тих, хто танцював у брейки, назвали b-boys — break boys. Ще один піонер, Afrika Bambaataa, заснував Zulu Nation, щоб дати вуличній молоді альтернативу бандам. У 1982 році він випустив Planet Rock: мелодія Kraftwerk поверх драм-машини Roland TR-808. Так з'явилося електро, а разом із ним новий, механічно точний ритм для брейку.

Фільми Wild Style, Beat Street і Breakin' у 1983–1984 роках рознесли танець світом. Брейк дістався навіть до Радянського Союзу, де в середині 80-х його вчили з відеокасет, переписаних по кілька разів. В Америці мода швидко минула, а в Європі сцена вижила й закріпилася: у Німеччині з'явився чемпіонат Battle of the Year. У 1993 році Kadir «Amigo» Memiş і Vartan Bassil заснували в Берліні команду Flying Steps. Починали вони на картонці посеред Курфюрстендамму, головної торгової вулиці Західного Берліна.

Коли поп забув про ритм, а b-boys — ні

Ця музика з'явилася всупереч глянцевим дискотекам, де танцюрист був лише частиною публіки. Тут усе навпаки: музику підганяють під тіло. Фанкові платівки 70-х — James Brown чи Apache від Incredible Bongo Band — стали гімнами не завдяки чартам, а завдяки ідеальному брейку посередині. Наприкінці 90-х ефір заполонив комерційний євроданс, і тоді німецький продюсерський проєкт Music Instructor зробив несподіваний поворот. Від хепі-хардкору вони перейшли до електро й записали з Flying Steps альбом Electric City of Music Instructor. На ньому є кавери Planet Rock, Jam On It і Let The Music Play — уклін батькам, без якого цієї історії не було б.

Бас у груди, брейк у ноги, скретч у вуха

Звучання повністю підпорядковане танцю. Драм-машина б'є низьким басом, що відчувається грудьми, а темп тримає тіло в постійному русі. Речитатив тут не розповідає історій: він підганяє, як тренер, вигукує назви рухів і кличе в коло. Семпли старих фанкових і соул-платівок дають живе тепло мідних духових, а скретч — діджей, що руками водить платівку туди й назад, — додає різкі акценти. Головне — драматургія: розгін, раптовий обрив і тиша, в яку танцюрист вкладає свій freeze, а потім вибух.

Від Фінляндії до Флориди

Найгучніше ця музика прозвучала з Фінляндії. Bomfunk MC's — це репер B.O. Dubb (Raymond Ebanks, уродженець Лондона) і продюсер JS16 (Jaakko Salovaara). Скретчі для них робив DJ Gismo. Їхній Freestyler у 2000 році очолив чарти одинадцяти країн. Чимало людей досі пам'ятають кліп, у якому хлопець пультом від MiniDisc ставить на паузу перехожих у метро. Тим часом у Флориді брейкбіт схрестився з важким басом Маямі, і так виросли Florida Breaks. А Flying Steps пішли туди, куди ніхто не чекав: у 2010-му вони показали виставу Red Bull Flying Bach, де брейк танцюють під Баха.

З чого почати: від картонки до програвача

Почни з коренів — Planet Rock: The Album від Afrika Bambaataa & Soulsonic Force, що вийшов у 1986-му. Там чути, як народжувався електро-брейк. Далі — Electric City of Music Instructor (1998): європейська версія тієї самої енергії, де Flying Steps з'являються як співавтори. Потім In Stereo від Bomfunk MC's (1999), записаний у студії JS16 у Турку. Це не тільки Freestyler, а цілий альбом про b-boys і fly girls.

Закінчи альбомом Deadringer від RJD2 (2002). RJD2 — продюсер із Колумбуса, штат Огайо, а вийшов альбом на Definitive Jux, лейблі нью-йоркського репера й продюсера El-P. Це інший бік стилю: інструментальні брейки, складені з забутих соул-платівок. У Smoke & Mirrors, наприклад, звучить місцевий соул-співак Marion Black. На перших пресах був прихований трек Here's What's Left. Пізніше його прибрали, бо не вдалося очистити права на семпли, тож за ранніми копіями досі полюють.