Trentemøller Dreamweaver

«Dreamweaver» 2024 року — альбом, на якому данець Андерс Трентемьоллер остаточно відходить від танцювального мінімалу до густого шугейзу й дрім-попу. Одна технічна деталь варта уваги ще до прослуховування: сторона A триває 26:30, а це вже той хронометраж на 33 обертах, за якого канавка помітно вужчає й гучність трохи падає.

Що це за видання

Прозора платівка на власному лейблі Трентемьоллера In My Room, каталожний номер IMR52LP, зроблена в Німеччині. Лак різав Мартін Крафт, прес — Optimal Media, той самий завод у Реллінгені. У конверт вкладено буклет із кредитами, стікер і ваучер на завантаження. Обкладинку намалював Йонас Б’єрре з гурту Mew.

Як звучить

Це стіна звуку: розмиті гітари, повільні темпи й вокал, утоплений у ревербі. Трентемьоллер тут ближчий до Slowdive і раннього The Cure, ніж до власної електроніки 2000-х. Матеріал побудований на настрої, а не на хуках, тож слухається суцільним полотном, а не набором пісень.

Скільки триває

Сторона A — 26:30 на п’ять треків, сторона B — 22:13 теж на п’ять. Разом 48:43. Довга перша сторона — свідомий вибір під суцільне звучання, але саме через неї варто тримати голку й тонарм у порядку: на краю канавка тут найщільніша.

Дивіться також сторінку Trentemøller і решту в напрямку Shoegaze / Dream Pop.