The Doors L.A. Woman

Рік видання на цій платівці ніде не надрукований. У базі Discogs її датують приблизно — репрес 2020-х, орієнтовно 2024-й, — і в картці ми ставимо саме цей рік. Позначки про ремастеринг теж немає: це звичайний перевипуск за старим мастером, а не нова нарізка. Хто шукає аудіофільське видання зі свіжим лаком, має дивитися в інший бік.

Два каталожні номери на одній платівці

На звороті конверта і на корінці стоїть EKS-75011 — номер оригіналу 1971 року. На етикетках надрукований інший, 7559-60328-1. Це не помилка: Elektra залишила історичний номер на поліграфії, а на самих етикетках стоїть чинний. Штрихкод наклеєний на плівку, тож після розпакування він зникає. Виготовлено в Німеччині.

Сорок вісім хвилин, поділені майже порівну

Сторона A — 24:17, п’ять треків, і найдовший з них, титульна «L.A. Woman» на 7:49, стоїть у кінці. Сторона B — 24:08, теж п’ять треків, і фінальна «Riders On The Storm» триває 7:14. Разом 48:25. Обидві довгі речі стоять ближче до центру платівки — там, де канавка вужча.

Хто насправді грає на цьому альбомі

У The Doors не було басиста, і на «L.A. Woman» бас грає запрошений Джеррі Шефф, а ритм-гітару — Марк Бенно. У кредитах вони вказані нарівні з учасниками гурту. Продюсували Брюс Ботнік і самі The Doors — Пола Ротшильда на цьому альбомі вже немає.

Кому підійде

Тим, хто хоче останній альбом із Моррісоном на вінілі й не готовий платити за оригінальний тираж. Оцінка на Discogs — 4,6 із п’яти за 133 голосами.

Дивіться також платівки The Doors та золоту епоху року.